Синтаксичний розбір вихованка господаря текля ясна блондинка з лукавими очима й кирпатим носиком йшла під руку з дочкою младоповича веронікою- гарненькою шатенкою

Текля ясна блондинка з лукавими очима й кирпатим носиком йшла пiд руку з дочкою Младоповича Веронiкою - гарненькою шатенкою.
предложение сложное

Наприклад: 1. Подніпров'я мені колискою було. (Ле): іменною частиною складеного присудка виступає іменник колискою, а зв'язкою — дієслово було. 2. І ти осталася одна на березі. (Шевч.): іменною частиною є числівник одна, зв'язкою — дієсло­во осталася. 3. Чорні жилаві руки були наче з заліза. (Коцюб.): іменна частина — наче з заліза, зв'язка — були. Роль зв'язки найчастіше виконує дієслово бути, рідше в значенні зв'язки вживаються дієслова стати, становити, вважатися, зда­ватися, називатися, лишатися, являти, видаватися та ін. Зв'язка бути (також являти собою і становити) вказує лише на б і час, тоді як всі інші зв'язки, крім цього, вносять у присудок ще й певні смислові відтінки. Порівняймо: Обличчя героїв спо­кійні були. (Сос.) і Обличчя героїв спокійними стали. В другому реченні показано змінюваність предмета — обличчя.

складносурядні речення зі сполучниками:

єднальними  (означають явища, що відбуваються одночасно чи послідовно):   і, й, та (в значенні  і),  ні-ні, ані-ані.

протиставними  (означають явища, які чергуються, чи одне виключає інше):   а, але, та  (в значенні  але),  проте, зате, однак.

розділовими  (означають одне явище, яке протиставляється іншому):   або, чи, хоч, то то, чи чи, хоч хоч, або або.

прості речення, що входять до складу складносурядного, відокремлюються одне від одного комами. кома перед сполучниками і або та (в значенні  і) не ставиться лише тоді, коли в складносурядному реченні є спільний другорядний член, що відноситься до обох простих речень:   за селом знов шелестіли хліба й пахло полином (а. головко). вдалині поле ніби вогнем горить та річка виблискує на сонці.

якщо в простих реченнях, з'єднаних сполучником і, говориться про швидку зміну подій або явищ, то між такими простими реченнями ставиться тире: розчинив вікно — і весняна злива розірвала тишу.

  складнопідрядним  називається речення, у якому одне просте речення залежить від іншого і пояснює його.

складнопідрядне речення складається з головного і підрядного.

головним  називається незалежне, пояснюване речення, а  підрядним  — залежне, пояснююче. підрядне речення відповідає на питання.

святковим здається вечір, коли тобі добре попрацювалося вдень (о. гончар).  головне речення —  святковим здається вечір, підрядне —  коли тобі добре попрацювалося вдень.  підрядне речення пояснює головне і відповідає на питання  за якої умови?

види підрядних речень

підрядне речення поєднується з головним такими способами:

1. сполучниками підрядності:   що, щоб, як, якби, бо, немов, наче, через те що  та ін.

як добре знати,  що  тебе веде твій власний (л. первомайський).  якщо  ти за своє життя не посадив жодного дерева — плати за чисте повітря (о. довженко). сходив повний місяць, наче виринав з чорної хвилі (і. нечуй-левицький).  сполучники підрядності тільки з'єднують підрядні речення з головними, але членами речення не виступають.

2. сполучними словами, якими є відносні займенники  хто, що, який, чий, котрий  у всіх відмінках та прислівниками  де, коли, куди, звідки, як  та ін.

там, де  сонце торкнулось вершечків дерев, спалахнуло листя золото-зеленим вогнем (м. коцюбинський).  як  парость виноградної лози, плекайте мову (м. рильський).

сполучні слова поєднують підрядні речення з головними й одночасно є членами підрядного речення (у першому прикладі слово  де  — обставина місця; у другому  як —  обставина способу дії).

головні речення, до яких належать підрядні, можуть мати вказівні слова:

тільки той ненависті не знає, хто цілий вік нікого не любив (леся українка). тим, хто служить правді й миру, простягай, народе, руку щиру (м. рильський).

підрядне речення може стояти перед головним реченням, у середині головного й після нього.

підрядне речення відокремлюється від головного комою; якщо ж підрядне стоїть у середині головного речення, то виділяється комами з обох боків:

щоб не пломеніти горобині самотньо, посадив я поблизу неї нашу українську калину (і. цюпа). у села, де немає молоді, немає майбутнього (м. іщенко). поле вступило у тінь, бо наплинули з обрію хмари (п. тичина).