Есе на тему: найпрекрасніша мить життя.

«Прекрасне в моєму житті»

Прекрасне в моєму житті. Національне минуле служить нам ніби для перевірки того, хто ми є, і для того, щоб знати, ким ми станемо в майбутньому А суспільству треба, щоб ми виросли гідними своїх батьків, дідів і прадідів.

Прекрасне в житті нас оточує звідусіль. Треба тільки його помітити, розпізнати, вихопити із плину часу.

Перш за все — це природа, яка оточує нас щодня. Вона зачаровує людей своїми таємницями. Упродовж усього історичного розвитку людина прагнула охопити своєю свідомістю якнайширшу картину світу, пояснити, пізнати природу задля того, щоб застосувати її для своїх потреб. А природа не завжди корилася Вона живе своїм життям. Прекрасно бачити синє небо, яскраве сонечко, веселку. А як це чудово — чотири пори року! Хіба не прекрасно побувати за один рік у всіх чотирьох?

А світ мистецтва? Хіба це не прекрасне в моєму житті? Я слухаю музику, дивлюся кіно, відвідує театр чи якусь виставку, пірнаю у світ прекрасного, винося-чи звідти перлини.

Наш учитель каже, що прекрасне найповніше виявляється у художній творчості обдарованої людини в умовах творчої свободи. Мабуть, він правий, бо інакше я б не міг насолоджуватися музикою, яку я дуже люблю, без якої себе не уявляю. Незбагненна влада музики над людиною. Вона примушує радш: й плакати, може до пережити горе, зняти душевний стрес, вилікувати сердечні рани. Музика Чайковського, Баха, Бетховена… Від неї світліша^ похмурий день, зникає втома, з’являється бажання творити добро, любити людей і весь світ…

Багато видів мистецтва існує у світі, кожен з них — джерело естетичної насолоди. Але музика — це завжди зустріч з радістю, можливість мріяти й сподіватися.

Прекрасне в моєму житті те, що я можу спілкуватися з друзями, ділити радість і горе. Народна мудрість говорить: «Горе, розділене з другом, — півгоря, і радість, розділена з другом, — дві радості».

У мене гарні батьки, чудовий дідусь, мудрі вчителі, вірні друзі, а отже — прекрасний настрій (частіше!).  

А ще сама прекрасна мить в мому житті це мій братик Андрійко якого я люблю понад усе.

Цінуйте те що ви маєте і ту кожну приємну мить яка з вами стається!

Але хіба ми люди: пройшоаши сто доріг, завершивши тисячу справ не прагнемо до отчого порогу ,до калини, що росте на розі хати? поклавши крила на велику спеку, стоїть над степом сірий журавель. похибки друзів: за вийнятком зради, ми повинні терпіти ,або виправляти. там ,за горами, вже давно день, а тут ,на дні міжгір'я, ще ніч. годі вже панами сидіти : згорнувши руки . на лівобережжі ,замість верб і чагарників ,видно погорблені смуги темені . я ненавиджу тих, хто не сіявши жнуть ,що садів не садивши, плоди об'ї . із вирію летять ,курличучи ключі.

 Закінчення школи - це початок самостійного життя для мільйонів випускників. Перед ними відкрито багато доріг: профучилшца і технікуми, інститути і університети. Але нелегко вибрати одну професію 2000, існуючих у світі. Деякі учні дотримуються порад своїх батьків, інші ж не можуть зробити вибір навіть після закінчення школи. Що стосується мене, я зробив свій вибір давно. Я хочу стати вчителем української літератури і мови. Мій вибір майбутньої професії не був несподіванкою. Всі шкільні роки моїм улюбленим предметом була література. Я читав багато книг українських та зарубіжних письменників.
 Я розумію, що читання книг допомагає людям у самоосвіті і у вирішенні різних життєвих проблем. Мені б хотілося навчити дітей отримувати задоволення від читання, до м вивчити рідну мову і літературу, який є джерелом національної культури. Відомо, що моя майбутня професія вчителя особлива і важка. До неї не можна ставитися легковажно. Учитель - це людина, яка вчиться сам і вчить інших все життя. Більшість робіт виконується у звичайні робочі години з 9 ранку до 5 вечора, але робота вчителя ніколи не завершується, і вечори зазвичай зайняті перевіркою зошитів і підготовкою до наступного уроку.