10 речень "що легше, слухати, писать, читати чи говорити"

На мою думку, легше слухати, ніж писати читати та говорити. Тому що коли ти слухаєш потрібно лише сидіти тихо і уважно слухати. Коли ти пишеш, то буде рука боліти. Якщо читати - читання теж легке, але я думаю що від читання - бути боліти горло. Мені подобається коли вчитель читає з інтонацією, з вираженням артистичності. Інколи ми за даним текстом граємо різні ролі. Ми беремо з собою книги, вчитель розказує хто буде наприклад Алісою, хто буде Васильком, а хто буде Незнайком і т.д. І інші учні та вчитель наглядає за нами як ми граємо ролі. Коли ми закінчили, нам опладували. Мені дуже це подобається.

Объяснение:

Прихід весни в Україні пов’язаний з цілою низкою цікавих народних обрядів. Першою зустріччю весни можна назвати Стрітення, яке святкується 15 лютого. У народі кажуть, що у цей день весна з зимою зустрічається. Зима — це стара баба, а весна — молода дівчина. Вони сперечаються. Хто кого переможе в суперечці, той і пануватиме. Уважно люди в цей день слідкують за погодою, бо вона віщує прихід весни. Якщо після обіду потепліє, то перемогла весна. Якщо погода видасться холодною, то зима ще довго простоїть, протримаються холоди. Вважається, що на Стрітення грім просипається, тому в народі це свято іноді називають Громицями. У цей день в церкві святять свічки, які називають грог мічними, та воду. З освяченою свічечкою обходять все господарство, щоб вона святим своїм полум’ям дістала кожен куточок і захистила господу від всього злого, різної нечистої сили. Вважається, що після Стрітення починає прокидатися земля і вилітають з вирію птахи, щоб повернутися додому.

Через місяць, 14 березня, святкують день Явдохи. І з ним також пов’язане дійство зустрічі весни, яке називають гуканням весни. Кликали весну так: Ой весна, весна, днем красна, Що ти нам, весно, принесла?

Доручали це зробити дітям. Але спочатку мами та бабусі випікали печиво у формі пташок-«жайворонків» з тіста. З ними малеча й ходила на світанку гукати весну. .

Раніше на день Явдохи молодь збиралася за селом чи містом на луках, узліссі. Тут водили хороводи. Народне прислів’я каже: «Там, де хоровод ходить, там жито родить». Молодь співала обрядові пісні: гаївки та веснянки. Деякі з них дійшли й до нашого часу. А ще закопували в землю горщик з кашею. В народі вважали, що за зиму земля зголодніла, її потрібно нагодувати. Тому у землю закопували горщик. Ховали його обов’язково під березою — деревом, яке одним 8 першим прокидається навесні.

«Кидай сани, бери віз!» Ця народна приповідка відома, мабуть, усім. Вона означав, що вже починається дружна весна, розтанув сніг. Пов’язаний цей вислів також з обрядовими дійствами, якими зустрічають весну. Відбуваються вони в кінці березня, на день Олексія.

У народі до цього дня ставлять з особливою повагою. З ним пов’язано дуже багато прикмет і повір’їв, які стосуються змін в природі. В народі вірили, що на Олексія ворон-крук сам купається і купає своїх діток перед тим, як випустити їх яа волю. Вважається, що саме цього дня лисиці переселяються зі старих нір у нові. Нібито перші три дні після переселення ходять вони наче сліпі і глухі, та кури їм сняться. Це тільки повір’я. Але є й прикмети, за якими визначали, чого чекати далі. Якщо журавлі повертаються з вирію і дружно курличуть, коли летять, треба очікувати на тепло. Якщо день на Олексія теплий, то й вся весна буде теплою, а рік видасться багатим на врожай.

Якою б не була погода на Олексія, обов’язково заспіває пташка-вівсянка. У народі її спів передають приповідками: «Цінь-цінь-цінь-цвірінь, іди, діду, сій ячмінь» та «Літо-літо, сінокіс, кидай сани, бери віз».

А якщо вже покинув господар сани і полагодив для роботи віз, то весна почалася справжня.

Весна. Після холодної суворої зими, яка змушувала тіло покриватися мурахами, через пробиваючий холод, це слово звучить, ніби щось найпрекрасніше та найтепліше.
По-перше, для мене весна — це ковток чистого та свіжого повітря. Це змога набратися сил, шанс розкрити та показати себе, та й взагалі це процвітання. Хочеться жити та радіти, торкатися до всього, аби точно впевнитися, що настала весна. Кожної весни на початку березня ми з батьком гуляємо по лісу, галявинах та шукаємо наймогутніші верби. Через тиждень ми повертаємося та видобуваємо смачний та неповторний березовий сік. Доки капля за каплею в пляшку крапає сік, я прислухаюся до шелесту листя, торкаюся сухої кори, вдихаю п’янкий та неймовірний аромат. І це робить мене настільки живою та справжньою, що я точно знаю. Це вона... Вона — справжня весна.
По-друге, нові відчуття, які приходять разом з весною, — це її подарунки. Ти наче після довгої сплячки прокидаєшся та оживаєш. Все починає співати, сміятися та бриніти. І ти розумієш, що життя починається. Не можу не згадати неймовірний вірш Лесі Українки « Давня весна», у якому поетеса так щиро, точно та сильно описала справжню п’янку весну. Весну, яка навіть важкохвору людину змусить піднятися та повірити в свої сили.
Отже, весняне пробудження — це не тільки відновлення природи, це ще й душі людської процвітання.