Твір роздум на одну з тем: 1)«мовна культура є обов' язковою умовою професійної досконалості» 2)“культура мовлення – показник культури суспільства” 3)«мова зникає не тому, що її не вчать інші, а тому, що нею не говорять ті, хто її знає» 4)"я й українська мова" 5)"суржик - мова для убогих" 6) "хто якою мовою думає, той до того народу належить" аргументи: знання норм сучасної української літературної мови за мовленням одногрупників, друзів, батьків, колег; приклади із засобів мас-медіа

5

Объяснение:

Найголовніша біда української мови та її ворог — це суржик. Само це слово означає мішанину різних видів зерна та борошно з цього зерна, а також взагалі борошно низького гатунку. Але у відношенні саме до мови не можна стверджувати, що це просто суцільна мішанина слів різних мов, і більш нічого. Суржик живе і розвивається за своїми законами: українські слова приймають дивовижні мовні форми, бо підкоряються правилам російської граматики та стилістики, змінюються за цими правилами, вживаються у невірному значенні.

Тому суржик — це не запозичення з інших мов, що є цілком закономірним та природним процесом. Взаємопроникнення мов неминуче відбувається у історичному та культурному просторі, особливо коли культури та мови близькі. Але іншомовні слова, вирази, якщо вони не вживаються бездумно, зі зневагою до мовних норм, — тільки збагачують мову.

Суржик — справа інша. Мовні покрути збіднюють таку могутню, таку красиву, таку багату українську мову, яка має досить лексичних художніх засобів, щоб можна було висловити будь-які думки, почуття, описати що завгодно, намалювати будь-яку картину.

Хтось називає суржик штучною мовою. Але я вважаю, що це не зовсім так. Все ж таки суржик не створювали навмисно, хоча це й специфічна мова, мовний феномен. Він виник природним шляхом і навіть має певні різновиди. Існує, наприклад, київський суржик та одеський суржик.

Але не раджу плутати розмовну мову та суржик. В будь-якій культурі літературна мова та її розмовний варіант відрізняються один від одного. Різні соціальні та професійні групи мають свій жаргон. Всім відомо, що у компанії підлітків спілкуються однією мовою, а у середовищі лікарів, шахтарів або юристів — іншою. Будь-яка група людей, об’єднаних спільним родом діяльності, має свої влучні слівця, боротися з якими можна з таким самим успіхом, як Дон Кіхот бився з вітряками.

Одного разу у школі в нас  був урок української літератури. Ми читали твір в якому йдеться про доброту. Цікаві твердження вчителя мене дуже вразили і зацікавили, тому я вирішив/вирішила задаматись над цим.
Що перше вам спадає на думку коли ви чуєте слово " доброта" ? Напевно, щедрість , ласкава посмішка чи просто гарне та приєне слово. Тому, швидше за все , це найкраша характеристика людини. Доброта - це не лише відданість найкращому другові чи однокласникові , а й вчинок будь-якої людини, який змусить інших повірити , що ця особа - добра , а іншими словами віддана, співчутлива та  сильна духом .
    На мою думку, якби у цілому всесвіті доброти не існуло , то він би не існував.

У кожної людини є своя улюблена книга, яку він перечитує, уривки з якої пам’ятає напам’ять, героями якої захоплюється і прагне їм наслідувати. Моєю улюбленою книгою є «Гаррі Потер і філософський камінь». Читання цієї книги занурила мене в незвичайний казковий фантастичний світ. При читанні книги мені було цікаво гати за змінами нашого світу, бачити, що він може бути зовсім іншим, переплітатися і об’єднувати в собі інші світи. 

Мною була прочитана маса книг, однак ця книга, що оповідає про маленького чарівника, справила найбільше враження. Твір відрізняється захоплюючим сюжетом, в якому автор знайомить читача зі школою чарівників. При читанні казок в дитинстві ми зустрічалися з чарівниками, однак тоді ми не знали, де їх вчать і звідки беруться їх дивовижні здібності, а виявляється, все просто — вони навчаються помахом чарівної палички в школі. І школа ця дуже незвичайна, вона одночасно таємнича і небезпечна. З початком читання цієї книги, мені вже важко було відірватися від неї, навіть вночі хотілося читати й читати. Прочитавши один раз, відразу захотілося перечитати ще раз. 

У книзі «Гаррі Потер і філософський камінь» мені вдалося познайомитися з захоплюючим світом і незвичайними персонажами. Так хочеться хоч на один день потрапити в цю школу, де викладаються уроки чарівництва, вчителі здатні перетворюватися на тварин і птахів, а учні можуть творити дива. 

Ця книга — втілення людської фантазії, які у кожного свої. Кому не хочеться хоч на хвилинку відчути себе справжнім чарівником? Напевно, це можливо лише в дитинстві, коли світ фантазії так тісно переплітається з реальним. Тому книга про Гаррі Поттера, хлопчика-чарівника, так популярна і є улюбленою, для багатьох людей, які вміють бачити незвичайне у звичайних речах.