Твір роздум про те , як важливо для людей зберігати світлини свої й близьких людей​

Ще зовсiм недавно важко було сонечку пробитися промiнням пробитися крiзь хмари. Вони волохатi,неначе бруднi, нависали над землею.

Та ось виходишь iз дому i мружиш очi вiд яскравого свiтла. Воно ще не припекаэ як слiд, а тiльки ласкаво торкаэться обличчя.

Це весна прийшла Десь уже летять до нас з далеких краiв заклопотаннi, веселi шпаки. Спочатку з*являться самцi, а через кiлька днiв i iхнi подруги - самочки. Так само прилiтаютьпо черзi й жаворонки та зяблики. Теж нашi першi веснянi гостi .

На ще вогких пагорбках, на схилах зацвiли першi веснянi квiти - мати-й-мачуха. В неi квiти яскраво-жовтi , нiби краплини вранiшного сонця.

 З-пiд торiшного листя соромливо виставив свою фiолетову квiтку - сон. Щоб не боятися нiчного холоду , сон надiв на себе пухнасту  щубку.

Весна моя улюблена пора року, тому що все прокидаэться пiсля зимнього сна.

Часто можно почути, що собака - це друг людини. Я теж так вважаю, тому що собака, на відміну від людини, ніколи не зрадить свого господаря. Зустрічається багато випадків, коли собаки ставали справжніми рятівниками, знаходячі вибухонебезпечні речовини, витягуючи дитину із вогню. Без собак поводирів не смислять свого життя багато сліпих юдей. Я теж люблю цих тваринок, тому  що з ними завжди весело гуляти і навчати їх різним командам. Не так давно і у моєму домі з"явився маленькій друг. Коли мені сумно він підходить до мене і сумує разом зі мною,  а коли весело - я бачу щасливі вогники в його очах. Ось чому, я вважаю, що собаки гідні зватися кращими друзями людиниⒶ.