Твір на тему осінь (вставні слова, звороти, однорідні члени речення)

Ще хочеться ласкавого тепла і сонячного світла, а вже, чуєш, стукає у віконце, опадає листям і стиглими горіхами осінь. Вона приходить до нас з яскравими квітами, стиглими плодами, різнобарвним листям, запахами вологої землі і лісових грибів.

Рання осінь, дні блакитні і прозорі. З ранку виходиш під парасолькою і в капюшоні, а прямо біля самого ганку – велика калюжа. Як хороші, як життєдайні ці дощики після виснажливої літньої спеки! На диво,  знову починає зеленіти трава і радіють квіти на клумбах і герань на моєму балконі!

Кажуть, якнайкращі кравці одягають золоту осінь в свої вишукані вбрання. На стежки, газони, тротуари і лавки в парку, подивись,  падають і з тихим шерехом лягають різнокольорові листя з кленів, вишень, акацій і тополь. Часто зривається скажений вітер і несе мертве листя у веселому танці.

На жаль, пізньої осені природа рідко нагадує про свою чарівність. Вона холодна і млява.  В небі нескінченною низкою пливуть сірі хмари, сіре небо відбивається в сірій річці. Холодно, сиро, тужливо. А про себе вже нагадує морозним вітром зла зима.

Зрізали вже в городах навіть останню капусту, і зайцю стало нічого вкрасти. Відлетіли спочатку граки і ластівки, за ними потягнулися жайворонки, чаплі, журавлі, гуси. До речі, зяблики, синиці і блакитні сойки не відлітають в теплі краї, вони живуть в густих заростях ожини, шипшини або виноградної лози і харчуються їх насінням і плодами, та ще тим, чим ми, люди, підгодовуємо їх в цей важкий час. Звірі заготовляють їжу на зиму, змінюють вбрання, готують собі теплі житла.

А у селянина, думаєш, мало справ восени? Дуже багато. Насамперед, треба прибрати з полів урожай, та вкрити його в засіках, щоб добре зберігся. А ще треба заготовити дрова, без яких холоднечу не переживеш, сіно для худоби, гриби і ягоди, сходити на риболовлю та полювання. Треба запастися теплим одягом, тому умільці в'яжуть вовняні шкарпетки, светри, шарфи і рукавиці.

Осінь – час роздумів, зосередження під теплим пледом, час читання хороших віршів. Ось, наприклад, таких:

Осінній день, осінній день, осінній!

О синій день, о синій день, о синій!

Осанна осені, о сум! Осанна.

Невже це осінь, осінь, о! – та сама.

Останні айстри горілиць зайшлися болем.

Ген, килим, витканий із птиць, летить над полем.

Багдадський злодій літо вкрав, багдадський злодій.

І плаче кошик серед трав – нема мелодій.  

(Ліна Костенко)

Ми не уявляємо нашого столу без запашного хліба. В нього вкладено багато клопіткої праці людей різних професій. Хлібина приходить довгий шлях з лану до наших домівок.

   Спочатку селекціонери виводять здорове та якісне зерно. Потім готують землю та засівають його на неосяжних просторах. Поливають. Доглядають. Зерно проростає. Незабаром заколоситься нива золотим колоссям. Тоді до роботи приступає комбайнер. Він за до великої машини збере дорогоцінне зерно, відділить його від полови. Верткий млин змеле його на муку. У хлібопекарнях з неї спечуть смачні хліб, булки, коровай. Вони появляться на полицях наших магазинів. 

   У хліб вкладено багато праці. Є хліб – не бути голоду. Тому бережно ставтесь до хліба!   

Щоб зробити хліб, потрібно посадити пшеницю ще восени. Пшеничка зійде і стане ніби маленька травичка. Взимку вона буде спочивати під пухким та теплим снігом. А навесні, коли сніг розтане, вона знову почне рости і ми будемо чекати доки вона зросте та достигне.
Наприкінці літа починають збирати врожай. По полю їздять комбайни, збирають зерно і завантажують його в автомобілі, які везуть пшеницю на тік. На току пшеницю сушать та відправляють на хлібоприймальні пункти, де переробляють її на борошно.
Борошно везуть на хлібозаводи де замішують тісто, розкладають його по формах та випікають хліб. Після цього готові паляниці прямують до магазину, де ми їх і купуємо.