6. поставте подані іменники в родовому та орудному відмінку однини. поясніть їхній правопис. домовленість, подорож, цінність, діяльність, свідомість, безліч, мораль, якість, потужність, заборгованість, галузь, промисловість, доповідь, власність, вартість, піч, рентабельність, звітність, верф, продуктивність, прибутковість, розкіш, відповідальність, велич.

Домовленість - домовленості, домовленості

Подорож - подорожі, подорожжю

Цінність - цінності, цінностю

Діяльність - діяльності, діяльністю

Свідомість - свідомості, свідомостю

Безліч - безліч, безліччю

Мораль - моралі, мораллю

Якість - якісті, якістю

Потужність - потужності, потужностю

Заборогованість - заборгованості, заборгованостю

Галузь - галузі, галузю

Промисловість - промисловості, промисловостю

Доповідь - доповіді, доповідю

Власність - власності, власностю

Вартість - вартості, вартостю

Піч - пічі, печкою

Рентабільність - рентабільності, рентабільностю

Звітність - звітность, звітностю

Верф - верфі, верфою

Продуктивність - продуктиності, продуктивностю

Прибутковість - прибутковості, прибутковостю

Розкіш - розкоші, розкішшю

Відповідальність - відповідальності, відповідальностю

Велич - величи, величчю

. Займенниками є всі слова рядка
А вам, мені, учора, хто
Б добре, чий, мене, казна-чого
В хтозна-де, чимось, цей,ти
Г себе, абищо, якось, якась
Д воно, скільки, жоден, я

2. З’ясуйте, скільки займенників у цьому уривку.
Донецький кряж, і терикони, і степи,
І тополятам на алеї дуже тісно.
Я ж Україноньку молю: «Не відлюби
Оцю мою малесеньку вітчизну!»

А 3
Б 4
В 5
Г 6
Д 8

3. З’ясуйте, скільки займенників у цьому уривку.
Я хочу жити без прикрас.
Без тих гучних банкетів і лахміття.
Яке мені здається сміттям.
Що полонило нерозумних нас.

А 3
Б 4
В 5
Г 6
Д 7

4. З’ясуйте, скільки займенників у цьому уривку.
Ти наче вже і вільна як-не-як.
Та ще живеться важко тобі, Нене.
Всі пробують тебе на міць і смак.
Чи все в тобі добротне, достеменне.

Возьми пару предложений -Уперше образ рідної землі виник у моїй уяві, коли я слухав колискові пісні, які співала мені моя мати. З них яскравими живими картинами поставала перед моїм внутрішнім зором рідна Україна. Мені ввижався широкий безкрайній степ, який сягав аж до обрію. Там хвилювалася ковила під подувами вільного степового вітру. І здавалося мені, ніби то вже не степ, а сиве море котить свої хвилі аж до обрію, за який повільно заходить червоне, наче кров, сонце. 

Узимку в степу моторошно, особливо вночі. Срібними порошинками розсипається по снігу місячне сяйво, міниться усіма кольорами веселки білий килим, що огорнув собою степове безмежжя. Дзвінкою луною розходиться степом протяжливе вовче виття, сягає аж до холодних байдужих зірок. Не пощастить тій людині, яка опиниться вночі віч-на-віч із вовчою зграєю, справжньою володаркою степу. 

Про все це розповідали мені материнські пісні. Потім образ рідної землі все частіше окреслювали мені художні твори. Вони малювали в моїй уяві буйний неприборканий Дніпро, його піняві хвилі, що з гуркотом котяться до берега. Вони розповіли мені про Запорізьку Січ — міцну, нездоланну фортецю наших славних лицарів, запорозьких козаків. Побачивя і могутні, велетенські церкви, на які багата наша славна Україна, що сяяли білизною та золотом. Побував я і на верхів'ях Карпатських гір, які сягають аж до небес. І в долинах, де скрізь розкидані, наче перлинки, українські хатинки, в яких завжди панує спокій та затишок. 

Моя найзаповітніша мрія — побачити все це на власні очі, пуститися у мандри по своїй безмежній Україні, щоб перетворити картини рідної землі, які живуть у моїй уяві, на реальність.