Нещасні не мають друзів.
Дж. Драйден
Ми живемо у ХХІ столітті. Сьогодні наше покоління не уявляє себе без комп`ютерів та Інтернету. З їх появою багато що змінилося у нашому житті, і не все на краще.
Раніше кожного вечора діти та підлітки збиралися вулицею – гуляли. Вони розповідали один одному анекдоти та різні цікаві історії, придумували якісь забави, сперечалися, вирішували різні питання та проблеми. Вони дружили, сварилися, мирилися… Сьогодні, на жаль, дружба у підлітків виявляється дещо інакше. По-перше, діти ХХІ століття все менше спілкуються між собою. Я маю на увазі живе спілкування. На сьогоднішній день Однокласники та Контакти замінили живих людей. У деяких моїх товаришів у «друзях» майже по сто чоловік з різних куточків України та Росії. Хіба ж це можливо? Ні, звичайно, прекрасно, що є можливість спілкуватися з такою кількістю різних цікавих людей, але ж дружити… Друг має бути один. Ще один вагомий «мінус» дружби в Інтернеті – ти не знаєш людину насправді. Інтернет – це чудова можливість створити себе ідеального, такого, яким ти хотів би бути. І цим досить часто користуються. Зовсім не всі викладають на сайти свої справжні фото і реальні думки. А якщо ти відкриваєш такій фальшивій людині всі свої сподівання, мрії та почуття, то рано чи пізно вона може тебе дуже розчарувати. В Інтернеті досить небезпечно бути щирим та відвертим! Але річ не тільки в цьому. Такі стосунки впливають і наше вміння спілкуватися. В Інтернеті всі проблеми дуже легко вирішуються: відправив смайлик – і проблему залагоджено. Якщо ж конфлікт не вичерпано – завжди можна просто нажати кнопку та вийти з мережі. Ми розучуємося спілкуватися вживу та дивитися в очі один одному! І це дійсно вражає. Наше суспільство деградує. Адже спілкування – це невід`ємна складова еволюції.
На мою думку, друг має бути один. Той, якому можна сказати найпотаємнішу таємницю і бути впевненим, що ніхто про неї не дізнається. Друг це той, хто поряд і в радості, і в горі. В радості справжній друг не стане заздрити і намагатися зіпсувати вам настрій. А у горі – до підтримає. Я знаю зовсім небагато людей, яких можу назвати моїми справжніми друзями. Натомість вони перевірені та надійні. Недарма народна мудрість говорить: «Тримайся дому нового, а друга старого». Неможливо стати друзями з першого погляду – для цього потрібен час, щоб більше дізнатися про звички та характери один одного. Друг повинен тебе розуміти, тому люди з різних соціальних верств та, взагалі, антиподи дружать не так часто.
Тож друг – це скарб. Його треба берегти і цінувати, бо справжня дружба на сьогоднішній день доволі рідкісна річ!
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Іть будь ласка! потрібно скласти твір на тему: "як забезпечити добробут і щастя в родині"
По-перше, у щасливій родині панують взаєморозуміння і взаємоповага. Люди обирають собі супутника чи супутницю життя не тільки за вроду і талант, тут велике значення має спільність поглядів на принципові життєві питання, схожість звичок тощо.
Недарма існує вислів "друга половина": найдорожча людина з тобою завжди нерозлучна. Тож як цією половиною може бути людина, яка не згодна з тобою, не цінує і не поважає твоїх уподобань і захоплень?
Проте слід пам'ятати: не треба вимагати від другої половини повного "розчинення" в тобі. У кожного члена сімейної пари має залишатися власний "простір", свобода дій.
Існує вислів, що життя вдвох — не соло, а симфонія. Тож не треба перекладати всю відповідальність, зокрема, за розвиток стосунків на супутника. Знаємо багато прикладів (як із життя, так і з книжок та фільмів), коли родина розпадалася через небажання одного партнера порозумітися з іншим, через прагнення нав'язати свою лінію поведінки, мовляв, я поводжуся, як хочу, а ти пристосовуйся. Не хочеш?! Ну то прощавай! Ця тактика безперспективна й ні до чого, крім розлучення, не призводить. Тільки в "симфонії", коли задля коханої людини йдеш на поступки, а вона, у свою чергу, робить все для тебе, можливе родинне щастя.
Ось ще (це зовсім маленький твір)
Як забезпечити добробут і щастя у родині
Щоб у родині
завжди панували щастя і добробут, треба, щоб усі члени сім’ї любили один
одного, піклувалися один про одного і допомагали один одному. Взаєморозуміння,
взаємоповага та взаємопідтримка дуже важливі: без них не може бути щастя у
родині. Щодо добробуту, то для того, щоб
його досягти, треба працювати всім. Навіть діти можуть зробити свій внесок,
наприклад, допомагаючи дорослим у домашніх справах. Адже тоді тато й мама зможуть
краще відпочити і у них залишиться більше сил, в тому числі і для праці. Я
вважаю, що щастя і добробут у родині будують усі її члени, від малих до старих.