Друзі! іть написати кілька творчих речень, на тему "наголос - душа слова" мені потрібні кілька речень (5-6) дуже дякую))

Душа слова - то  його сутність, як і у всіх живих чи навіть неживих предметів.  Наголос - це душа слова, бо від нього змінюється все його значення. Слова, що пишуться однаково, мають різні значення та наголос, відносять до групи омонімів. Наприклад, радій - то хімічний елемент, а радій - дієслово наказового Чи атлас, який ти несеш в школу або до портного, залежно від наголоса.  

С незапамятных времен курица у людей была предметом шутливых насмешек. Она не летает, хотя имеет крылья, не вьет гнезда, боится воды, не видит в темноте, пуглива, глупа. Недаром говорят, что рак — не рыба, а курица — не птица. Отсюда и выражения: «курам на смех» (даже глупые куры и те смеются); «мокрая курица» (о человеке, имею­щем жалкий вид); «нацарапал, как курица лапой» (о неразборчивом почерке); «куриная память» (о забывчивом человеке); «раскудахтался, как курица» (о болтливом человеке); «бродят, как куры» (о праздных зеваках, бестолково слоняющихся туда-сюда).
Хорошо смеется тот, кто смеется последним — крыл. сл. Выражение это принадлежит французскому писателю Жану Пьеру Флориану (1775 1794), употребившему его в басне «Два крестьянина и туча»

Кожен має близьку до серця людину, яка в важку хвилину прийде на до підтримає. І ми цю людину ніби приручаємо до себе, адже потім в першу чергу вона звертається до тебе. Те ж можна сказати про тварин, але вони прив"язують своє серце сильніше ніж люди. Взагалі, коли хтось звикає до тебе, твоє до знає, що ти його не покинеш, не зрадиш, то він тоді без тебе не може. Тоді він проситиме до саме в тебе, а не в когось іншого. І тоді ти вже не можеш відмовити, бо без твоєї підтримки твій друг потрапить в велику халепу, і це буде винен не він, а ти.