Диалог на тему чи важливо бути пунктуальним

- Ооо, привіт ,Оксано, скільки літ, скільки зим?

-Привіт ,Настю, ой і справді так давно не бачились...

- Ти не проти піти в якесь кафе, посидіти, поговороити?

- Ну звісно не проти, але зараз я маю справи, давай зустрінемось краще ввечері, десь о п'ятій годині.

- Згода, ну тоді до зустрічі.

- Бувай.

Ввечері:

- Хмм...Вже п'ята, а Насті все немає і немає, де ж це вона? Ну ще трохи почекаю

Тим часом Настя:

- Ой вже 5, а я ще зовсім не готоваНу нічого Оксана почекає...

Тим часом у Оксани:

- Вже година пройшла, а Насті все нема. Вона напевно і не прийде, йжу я до дому...

Оксана зібралася і пішла, а через 5 хвилин прийшла і Настя, але подруги там вже не було.

- А де ж Оксана?Вона напевно на мене не дочекалася...Ну от і поспілкувалися...

  Твір розповідного характеру в художньому стилі про виконання улюбленої справи:

  Я дуже люблю готувати смачні страви. Моя найулюбленіша страва - це піца. Я навчилась її робити не так давно, проте вже сьогодні у мене не виникає труднощів. Спочатку я підготовлюю продукти, а потім починаю готувати тісто. Вдалий початок справи - запорука успіху.

  Поки підходило тісто, я нарізала грибочки, помідорчики, натерла сир. Далі я розкатала тісто, змазала його смачним томатним соусом. Зверху поклала гриби, помідори, тертий сир. Духовка вже була максимально розігріта, тому вже через 10 хвилин я дістала смачну та запашну піцу. Ця робота приносити мені задоволення, адже я роблю всіх рідних щасливими.

Давно це було, ще до того, як народилися ми. Зозуля робила свою справу. Вона підкидала синичкам сорокопудам та іншій лі­совій дрібноті свої яйця, а ті виховували під­кидьків.

– Ти все співаєш, а на старість залишишся сама, як пень без пагонів, – казали птахи зозулі.

Та ж у відповідь лише сміялася:

– Ви все своє життя із пелюшками та ко­лисками промучитеся, а я своїх дітей, як буде треба, знайду і примушу годувати себе. Закон є закон!

Однак доля зле жартує з тими, хто споді­вається задарма прожити вік. Коли настав час, усі зозулині діти не визнали строкатої матері, відмовилися доглядати її. І застогнала пташина. Перші в її житті сльози покотилися з очей. На галявині, куди вони впали, розкрили свої білі вінки квіти. У народі їх так і називають – зозулині сльози. Ботаніки ж дали їм назву зозу­линець плямистий.

Чи доводилося вам гати, щоб зозуля плакала? Ніхто цього не бачив. Тому про без­турботну, самовпевнену людину, яка починає бідкатися, коли потрапить у скруту, кажуть, що вона ллє зозулині сльози. А матерів, котрі не хочуть доглядати своїх дітей, зневажливо нази­вають зозулями