Твір у публіцистичному стилі на тему: яку людину я вважаю культурною

Коли тобі ставлять таке питання, тяжко зібрати думки до купи та пояснити швидко, використовуючи декілька слів. Поняття культурної людини дуже складне. Що воно містить в собі? Культурна людина-це така, яка має вищу освіту на сьогодні? Так, а може, та не може, а скоріш за все-ні!

Можна мати освіту, але бути некультурною людиною, тому що освіти недостатньо. Культурна людина-це інтелігента людина, якої відповідають риси її власної особи, її вчинки у явному зразку. Культуру треба виховати в собі, культурним та інтелігентним неможливо народитися.

Безумовно можна народитися в культурній сім’ї, і це зробить своє діло, але цього недостатньо. А що означає слово інтелігент? Із історії: Культурна людина" – поняття всеосяжне. Воно охоплює весь внутрішній світ особи і всі її вчинки, всі сторони і всі прояви, її відношення до світу, до себе і до людей.

Культура є широта і безкорисливість людських спонук, інтересів, прагнень цілей. Її рівень вимірюється тим, наскільки близькі і дороги людині інтереси його народу, його суспільства, всього людства, його сучасників, майбутніх поколінь і в той же час кожної окремої людини.

Культура – є краса і велич духовного світу і життя людини, міри її гідності і благородства, прагнення до досконалості і безперестанного вдосконалення. Це широта і глибина пізнань, прагнення ними ділитися, уміння їх застосовувати.

Культура вимірюється тим, наскільки людина опанувала нескінченність знань і творінь, створених людством, наскільки уміє він відрізняти головне від другорядного. Культурна людина критично відноситься до своїх власних думок, і з увагою до думок Культура завжди неотривна від людської діяльності і всієї поведінки людини, від того, що він робить, і як робить.

Критерій культури особи – не розбіжність слів і справ, діяльна гуманність, грунтовність і сумлінність у всьому, що робиш, і перш за все в праці, любов до праці і професійна майстерність, презирство до неробства. Уміння бачити навколишню красу, зберігати і примножувати її, прагнення «творити за законами красу».

Культура – це радість і мистецтво Культура – це радість і мистецтво спілкування, що вимагають постійної доброзичливої уваги до людей, довіри і терпіння по відношенню до ним, справедливості і щирості, дбайливості і педантичності, поступливості в дрібницях.

Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями та їхніми духовними надбаннями.

Панас Мирний писав: «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу - це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування».

Мова — це діамант, і лише від того, хто правильно нею володіє залежить чи сяятиме цей діамант в золотій оправі.

З 1997 року наша держава святкує День української писемності та мови, який припадає на 9 листопада і приурочений вшануванню пам’яті Преподобного Нестора Літописця.

Наша мова належить до мов великих європейських і світових народів. Вона є рідною мовою українців, які проживають за межами нашої держави у Росії, Білорусі, Казахстані, Польщі, Словаччині, Румунії, Канаді, США, Австралії та інших країнах.

Українською мовою написані невмирущі твори Котляревського і Шевченка, Франка і Лесі Українки, Нечуя-Левицького і Коцюбинського.

Тож нехай материнське слово стане духовним джерелом життя та сприятиме єднанню майбутніх і минулих поколінь, возвеличуючи Україну та її народ.

Мова — це таке поняття, яке для кожної людини є особливим та індивідуальним. В цілому світі не знайдеться така особистість, яка б не мала рідної мови. Зрозуміло, що в кожного народу різні мови, але в цьому нема нічого дивного.

Для мене рідна мова — це мова колискової, яку у дитинстві мені співала матуся. Це мова, якою я спілкуюся кожен день. Це мова, якою розмовлятимуть мої діти та онуки. Рідною для мене є українська і я цим пишаюся, тому що саме ця мова така милозвучна та поетична, багата та співуча!

Українська мова пройшла важкий шлях свого становлення. Досить довгий час її принижували та гнобили, затоптували в багнюку. Навіть був такий період, коли моя рідна мова вважалася «неіснуючою». Але вона пройшла через всі перешкоди, вистояла, не зламалася, завдяки цьому ми тепер вільно та без перешкод можемо спілкуватися українською. В наші дні українська мова стає все популярнішою, вважається престижно та модно розмовляти нею.