30 ів. твір опис пам'ятки культури і історії в тернополі.

Центральна частина міста Тернополя – надзвичайно простора та красива, з вишуканими квітковими композиціями та фонтанами, з визначними пам’ятками архітектури, музеями та монументами. Однією із таких прикрас міста є пам’ятник визначному українському письменнику та громадському діячеві Івану Франку. Встановлений він у 1995 році на вул. гетьмана Сагайдачного (практично у самому центрі міста).

Іван Франко вже давно став частиною історії Тернополя. На його честь названа вулиця, гімназія, є барельєф на фасаді приміщення філармонії, пам’ятник. І це не випадково. Адже він досить часто бував тут, писав, виступав, читав свої твори (поему «Мойсей», зокрема, читав у Тернопільській обласній філармонії, будучи вже паралізованим), брав активну

На мою думку нелегко знайти ту людину яка б незвертала увагу на красу світу,природи,але нажаль це не так.Не всі звертають на це увагу,ну звичайно тепер в сучасному світь більшість людей повязані з телефонами,компютерами,тощо.Цим людям не цікаво в реальному житті,вони зациклюються в ігри,інтернет,фільм. І навіть не цікавляться світом.
А інші люди обожнюють природу:вони ходжуть у різні походи,шукають різну інформації про всесвіт,природу.Вони все більше і більше шукають інформацію щоб дізнатись все,і це так продовжуються поки їхній інтерес стає в професію.Мені теж дуже подобається природа наприклад:вранці мальовничий туман який не можливо омалювати,річка пливе за своєю течею,вітер легко погойдує гілля дерев,і те опале листя робить осінь більше різнобарвною,взимку чарівна казка всі діти виходять надвір щоб зліпити снігову-бабу,покидати сніжками або покататись на санках,лижах.А в літку взагалі словами не передати все різнокольорове,зелененька травичка,гарна клумба з квітами,синє небо,сонце гріє,вдомі навіть не хочеться сидіти.

 В одномумісті жили два маленьких горобчики Чик та Чирик. Дуже любили вони вихвалятись один перед одним.

  Одного сонячного ранку горобчики знову почали вихвалятись. Чик, гордо піднявши голову, сказав:

- Подивись, яке в мене гарне пір'ячко. Воно так і виблискує на сонці.

Чирик відповів:

- Та ти тільки поглянь, які у мене ніжні крильця, тендітний хвостик. Я набагато кращий від тебе.

Чик аж закричав від таких слів. Між горобчиками почалась сварка, яка невдовзі переросла в бійку.

   За маленькими хвальками, хитро примруживши оч гав великий чорний кіт Мурко. Чик та Чирик бились так, що аж летіло пір'я. Кі тихенько підкрався і швидко стрибнув за здобиччю. Вхопив горобчиків за хвостики. Перелякані пташенята почали вириватись, і таки полетіли. У Мурка в лапах залишилися лише їхні хвостики. Посідали бідолашні на паркані і мовчать. Нікому не хочеться більше вихвалятись, та і немає чим.

  З того часу горобчики жили дружно. А якщо і кортіло деколи похвалитись, то одразу згадували про свої хвостики, які залишились у Муркових лапах.