На перший склад падає наголос у слові а вітчим б донька в ознака г кінчити 2. на перший склад падає наголос у слові а випадок б квартал в експерт г заробіток 3. на перший склад падає наголос у слові а обруч б новий в котрий г зручний 4. на другий склад падає наголос у слові а подруга б партер в косий г піала 5. на другий склад падає наголос у слові а листопад б проміжок в пологовий г порядковий 6. на другий склад падає наголос у слові а позначка б в середина г разом 7. на другий склад падає наголос у слові а фаховий б дрова в цінник г течія 8. на другий склад падає наголос у слові а уподобання б чорнозем в симетрія г кілометр 9. на другий склад падає наголос у слові а чорнослив б псевдонім в чарівний г занести 10. на третій склад падає наголос у слові а пізнання б черговий в підлітковий г одноразовий

1б 2а 3г 4б 5б 6в 7в 8б 9а 10б

1.г 2.а 3.а 4.в 5.а 6.б 7.а 8.г 9.г 10.в

В ці слова кожна людина вкладає свій смисл. Хтось уявляє собі сільську хату в степу, або горах, хтось — дім у місті. Але для всіх нас слова «рідний дім» пов’язані з теплом матусиних рук, світлом її ласкавих очей, з суворим, але справедливим батьком. Із запахами, які притаманні тільки рідній оселі, де пройшло твоє дитинство. Кожна людина має свій рідний дім, де її завжди люблять, чекають, зрозуміють і пробачать. Навіть якщо вже немає батьків і тої оселі, де ти виріс, вона завжди є у твоєму серці, у твоїх спогадах. І якщо людина зростала в любові, дім для неї дійсно був рідним, то і сама, коли виросте, створить такий же дім для своїх дітей. Поняття «рідний дім» може означати також рідний край, батьківщину. Якщо я, наприклад, народився на Донеччині і перебуваю далеко, то весь Донбас, кожна звісточка звідти, навіть номер «Вечірнього Донецька», здаються рідними. Для всіх українців Україна — рідний дім. А якщо брати ще ширше — всі ми земляни і Земля — наш рідний дім.

Я люблю своє місто, свою Батьківщину — мій рідний дім. І хочу, щоб вони були найкращими. А сам я буду робити все можливе, щоб над моїм рідним домом було мирне небо, щоб він був чистим, затишним. Щоб усім його громадянам жилося добре.

Мій сучасник… Який він? Різний, але загалом непростий. Кажуть, що він надзвичайно практичний, йомубракує духовності. Я із цим цілком згодна. Зустрічаючись зі своїми ровесниками в різних місцях, бачу, чим вони живуть. Більшість мріє про гарне вбрання, престижний виш, а в майбутньому і таку ж професію, високі заробітки, заможного чоловіка чи дружину. З одного боку, в цьому немає нічого поганого, кожна людина заслуговує на гідне життя, але, крім матеріального, є ще духовне. А цього моїм одноліт­кам дуже бракує. З розповідей батьків знаю, що їхні ровесники писали вірші, читали книжки, з повагою ставилися до дівчат. А тепер? Для чого читати, якщо є комп’ютер? Трудитися над складанням віршів теж не хочеться, а о ставлення до дівчини взагалі не варто задумува­всь. Єдина духовна їжа — це музика. І то часто така, о може викликати у людини не душевний комфорт, радість, а навпаки — агресію. Можливо, не всі зі мною погодяться. Можливо, я перебільшую. Буду тільки рада, якщо це так. Світ теперішній надзвичайно жорстокий. Але є ж люди, які вносять у наше життя спокій, радість, думають не тільки про буденне, матеріальне, а й про вічне, духовне. Я впевнена, що кожен з нас здатний зробити чимало добрих справ на землі й залишити по собі добру пам’ять у нащадків. І це потрібно робити сьогодні, бо, як пише В. Симоненко: