Твір в художньому стилі про виконання певних дій «у передчутті різдва».

Морозяний передріздвяний вечір. сяйво найяскравішої зорі розсипалося блискітками по сріблистому снігу, ніжна поверхня якого, ще не помережана необережними слі колядників, нагадує чисте полотно… чисте, як сумління, як полум’я свічки, як скатертина, як краплина сльози на щоці маленького полазника, який загубився серед заметених хурделицею стежин, що ведуть до осель, і нагадують плетиво ліній долі на долоні. одна – лінія чи стежина серця, інша – розуму, а ще одна… а хіба це, зрештою, важливо, якими дорогами іти до мрії і скільки на це офірувати хвилин? день… місяць… рік… життя. аби лишень не манівцями, приспаної і знечуленої до рідного душі, загубленої у густих хащах самодостатності, де ой як важко віднайти бодай куточок для пісні, для колядки, для інших.

Чи завжди ми дотримуємося принципів толерантності ? Це залежить від кого, про кого конкретно йде розмова. Особисто я прекрасно ставлюся до всіх людей – будь вони темношкірими, іноземцями, людьми з іншого вірою чи політичними вподобаннями. Для мене це нормально, оскільки я знаю, що ці люди нічим не гірше інших, не гірше за мене. Вони цілком можуть бути настільки ж розумними, красивими, високо моральними, освіченими і вихованими. Я прекрасно знаю, що вони теж десь жили, напевно були законослухняними людьми, у них є батьки, які свого часу добре їх вчили і виховували. Звичайно, серед цих людей бувають і негідники. Але й серед всіх інших вони теж бувають, приблизний відсоток таких людей у всіх суспільствах приблизно рівний.

На жаль, я не можу сказати, що всі люди мого суспільства толерантні. Часто по їх висловах я розумію, що вони позбавлені терпимості до інших, не таких, як вони, і навіть готові вступати з такими людьми у відкритий, нічим не виправданий в серйозному сенсі конфлікт. Водночас особисто я, звичайно, намагаюся слідувати всім принципам толерантності. Я хочу, щоб навколишній світ був нормальним, щоб люди якщо й не любили один одного, то хоча б ставилися один до одного ввічливо, терпимо. В ідеалі я б хотів, щоб люди слідували золотому правилу моральності, але поки що суспільство далеке від цього.

Шевченко перший в українській літературі виступив як істинно народний поет, твори якого з усією повнотою відбили почуття й думки трудящих мас, їх віковічні визвольні прагнення.Попередники великого поета в українській літературі в своїх творах критикували окремі явища тогочасного життя, як-от: знущання поміщиків з селян, хабарництво чиновників. Шевченко ж виступив як грізний суддя і викривач усього самодержавно-кріпосницького ладу, як непримиренний ворог поміщиків і царизму. У його творах змальований новий позитивний герой – борець проти самодержавно-поміщицького ладу, борець за щасті народу.Творчість великого народного поета внесла в нашу літературу незнане багатство тем і жанрів, прилучила її до кращих досягнень світової літератури. Його думи, його пісні, його полум’яний гнів, його боротьба за світлу долю трудового люду були думами, піснями, гнівом і боротьбою мільйонів.Поезію Шевченка люблять усі народи. Поет, який віддав усі свої сили боротьбі за визволення рідної України від соціального і національного гніту, виражав прагнення і сподівання всіх народів, всіх прогресивних людей світу. Вже більше ста років пройшло як перестало битися благородне, мужнє серце геніального поета-революціонера Тараса Григоровича Шевченка. Але світлий образ великого Кобзаря − безсмертний, як і сам народ, що породив його. Вічно нетлінна творчість геніального сина України жива подихом життя, биттям гарячого людського серця. Безсмертна могутня сила його таланту, проникливість і глибина його думки, мужність і ніжність його лірики, гострота і пристрастність його слова, мужність і пісенність його віршів, самовіддана любов його до своєї Батьківщини, до свого народу