Я українка,і я пишаюся цим.
Пишаюся доволі часто сумною, але героїчною історією.Людьми,культурою,літературою. Особливо пишаюся дуже красивою і мелодичною рідною мовою.
Багато людей почувши вперше українську закохуються у неї,бо вона звучить ніби то колиска яку наспівує рідна мати.
Нажаль зараз українською говорить не дуже багато людей.Вже не так часто можна її почути. Велика кількість населення України навіть не знает рідної мови.
Також мало уваги зараз приділяють українським краєвидам. Вони захоплюють настільки що побачивши одного разу будеш пам'ятати вічно.
На мою думку люди повинні більше приділяти увагу настільки красивій країні
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
1)У майбуття ростуть дерева й люди. (В.Коротич.) Сплять ліси, поля, криниці, шепіт ручая. (А.Малишко.) Дорога то збігала на гору, то стрімко спадала вниз, пірнала під віття, слалась через гребельки. (Ю.Мушкетик.) Свіжа зелень розгойдалась, розгулялась, поплила. Все оживає, міниться, тремтить, бруньками пружно тягнеться в блакить. (А.Малишко.) У цвіту яблуневім хитались сади після бур, після гроз, після років біди. (В.Сосюра.) На річці, в лісі, на полі - всюди німо тихо (П. Тичина). В лісі не було нічого: ані грибів, ані ягід, ані черешень (Ю. Яновський). Ні спека, ні бурі, ні морози - ніщо не вб’є любов мою (В. Сосюра). У неї було все: багатство і дивовижна зброя (Б. Лепкий).
2) Перед мною було все: квіти і дерева, беззахисні мурашки і птахи.