1Червонобоким(означ.,прикм.) яблуком(додаток,іменник) округлим(ОЗн.прикм) скотився(присудок,дієсл) день(підмет, ім), доспілий і(спол) тяжкий(означ і те,і те прикм),2 і(срол) ніч(підмет,ім) повільним(озн,прислів) помахом(додаток,ім) руки(додаток,ім) широкі(озн,прикм) тіні(дод,ім) чорним(озн,прикм) пише(присудок,дієсл) вуглем(додаток,ім)
Частини мови надписувати потрібно над словом.
ідмет,присуудок - двома рисками, додаток пунктиром(_ _ _ _),означення хвилястою лінією,обставина(_ ._._._.)
Речення розповідне,неокличне, складне,складносурядне,складається з двох простих,між реченнями ставиться кома,частини з*єднані єднальним сполучником і.
1.Просте, двоскладне, поширене повне,ускладнене прикметниковим зворотом - доспілий і тяжкий.
2. Просте, двоскладне,поширене,повне.
( ),і ( ).
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Есе на тему що робить мене щасливою 200 слов
Щастя... У кожної людини воно різне. На мою думку, найбільше щастя — відчувати, що ти потрібен людям.
Щастя — це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти — першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка — щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги.
Щастя — це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра... Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків".
Бути щасливим — це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими над природою відстоюють щастя людини.
А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і "Мисливські усмішки" О. Вишні!
Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям — важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої — великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ.