Розкриваючи дужки запишiть у двi колонки слова 1)якi пишуться через дефiс 2)якi пишуться разом. (пiв)неба, (пiв)ешелона, (пiв)марганця, (пiв)одеси, (пiв)пирiжка, (пiв)олiвця, (пiв)листка, (пiв)вiнницi, (пiв)округу, (пiв)вiдра, (пiв)авдiивки, (пiв)апельсина.

1. Пів-Марганця, пів-Одеси, пів-Вінниці, пів-Авдіивки.

2. Півнеба, півешелона, півпиріжка, піволівця, півлистка, півокругу, піввідра, півапельсна

  улица моего детства              (описание местности)              моя родная улица, на которой я живу уже четырнадцать лет, расположена в старой части города. на табличке написано: краснооктябрьская, но ее часто называют по-старому - конторская. труднее всего, наверное, описать то, что видишь каждый день, то, что стало привычным.              я стою в самом начале своей улицы и внимательно смотрю вдоль нее. длинной серой лентой протянулась асфальтированная дорога, вдоль нее по обеим сторонам выстроились молодые, аккуратно подстриженные клены. их яркая зелень радует глаз.              слева привлекает внимание красивое светлое здание, в котором находится "укртелеком". а вот здание справа, где прежде была телефонная станция, кажется мрачным, потому что оно грязно-серого цвета.              высотных домов здесь нет, только вдали, на пересечении с улицей дмитриевской, виднеется часть многоэтажного дома. но зато все здания необычны, не похожи друг на друга. на некоторых есть колонны, лепные детали, ниши. особенно красивы недавно реставрированные дома, они привлекают взгляды прохожих.              транспорта на краснооктябрьской немного, в основном это легковые машины. шумной мою улицу назвать нельзя. на ней часто встречаются двухэтажные дома с двориками, где любят посидеть и поговорить соседи.              мне дорога улица моего детства - улица, по которой я хожу каждый день в школу, а вечерами гуляю с друзьями. она навсегда останется в моем сердце. 

теплий, духмяний з хрумкою скоринкою… заплющуєш очі – й апетитні картинки плинуть в уяві. одразу хочеться скуштувати цей дар - свіжий хліб. є щось просте, але в той час дивовижне в ньому. ми навіть не замислюємося над тим, що більшість людей життя свого не уявляють без хліба.

з давніх давен у нашій слов’янській культурі ми можемо спостерігати культ хлібу. це загалом пов’язано з тим, що слов’яни завжди були хліборобами. праця на землі, багаті природні ресурси робили хліб не просто одним з основних продуктів споживання, а й символом самої суті слов’янських племен. мабуть тому, генетично ми сприймаємо хліб з повагою та захопленням.

вирощувати хліб - це складна та поважна робота. починаючи з вирощування пшениці на полях, її обробки, вироблення борошна – і до безпосередньо випікання хлібу, докладається дуже багато зусиль, щоб врешті решт ми зранку кожного дня мали змогу купити ароматний хліб собі до сніданку.

сьогодні набирає обертів тенденція, коли люди відмовляються від вживання хлібу, мотивуючи це тим, що насправді він не є таким корисним, як вважають вчені. надмірні калорії, погана засвоюваність організмом - це далеко не увесь список «претензій» до хлібу. з цього приводу можна багато сперечатися. авжеж, кожен робить свій вибір, що саме вважати корисним, або шкідливим.

та на мою думку, усі сумніви та новомодні заяви «спеціалістів» моментально тануть та розчиняються в ароматі свіжого, щойно спеченого хліба. перед очима одразу постають широкі та безкраї лані з пшеницею. ти не просто їси хліб,ти ніби згадуєш усі свої попередні покоління, що жили та працювали на цій землі. і хліб – то є не просто продукт щоденного вживання, а символ національної пам’яті, та часточка нашої історичної культури.