9.Прочитайте речення. Пташки замовкли, трави стихли, лиш берези сколихнулись, лише вербиці поклонились… Правильним для цього речення є обґрунтування пунктуації, запропоноване в рядку (0, 5б.) А)коми між частинами складносурядного речення Б)коми між частинами безсполучникового речення В)коми між однорідними членами речення Г)коми при відокремленій обставині

Твір “сила слова” або “слово — це зброя”на світі існує невидима сила. вона є водночас зброєю та лікарем. вона здатна змінювати світ та зцілювати душі. ця сила є словом. є навіть приказка: “слово — вершина людського”. я з нею цілком згодний. слово — одне з найвищих досягнень людей. особливо велике значення для  людини  має рідне слово. його дитина чує ще в колисці від  мами, потім вперше вимовляє його своїми вустами, а потім вчиться розбирати його літери у  книгах. з рідним словом виростає людина,  особистість. що це таке — слово? “словом можна вбити, словом можна врятувати, словом можна з собою ціле військо скликати! ” - такі рядки поети присвячують йому. одне тільки слово може збудити в людині відчай або лють. а може підбадьорити, надихнути, повернути до  життя. також слід зауважити, що слово і мовчання пов'язані, вони лежать на тих самих важелях. недарма кажуть, що слово — це срібло, а мовчання — золото. це правильна приказка. часто буває, що необачно скривдиш  друга  або когось з родини, а потім стає соромно. краще б і не говорив нічого.до того ж безкінечно базікати не можна. слова можуть втрачати свою цінність, якщо ми говоримо їх занадто багато або не за темою розмови, а також не підкріплюємо реальними справами. тобто, просто кидаємо слова, обіцянки на вітер.слово є силою, якщо воне не пусте. гостре слово українських письменників, наприклад, вголос говорило про гноблення простого народу. і сьогодні сміливе слово здатне захистити людину, встановити справедливість. так будемо користуватися словом обережно та влучно, бо воно є великою силою та цінністю! і тільки від людини залежить, як використати цю силу: на зло чи на добро.

Твір-опис   «весна»навесні природа пробуджується від зимового сну. поступово сходить сніг, та земля недовго лишається чорною та голою. тільки-но теплішає, звідусіль починає пробиватися молода яскраво-зелена трава, на деревах набухають бруньки та згодом перетворюються на маленькі листочки. на водоймах швидко тане лід. крига гойдається на воді, доки зовсім не перетвориться на неї. весняне небо зазвичай чисте, блакитне, і по ньому швидко пливуть сніжно-білі   хмаринки, схожі на тварин - лева, черепаху, різні предмети, навіть обличчя людей.