Утворити слова за схемою: 1)два префікси, корінь, суфікс і закінчення, 2)один префікс, два суфікса, закінчення, 3) корінь, суфікс, нульове закінчення, 4) корінь, суфікс, без закінчення, 5) два корені, суфікс, закінчення, 6) префікс, корінь, суфікс, закінчення

1)домишко 2)подсадка 3)лесок 4)ночка 5)- 6)подставка

Ми часто кажемо: сильний як ведмідь, хитрий як лис, стрункий як тополя. Тут ведмідь виступає символом сили, лис — хитрості, тополя — стрункості. А чи замислюємося ми над тим, яку роль у нашому житті відіграють символи? Озир­німося довкола — і ми побачимо безліч символічних позначень. Вони про щось повідомляють, до чогось закликають, про щось застерігають.Найстародавніша символіка пов'язана з могутніми силами природи. У ста­родавні часи наші пращури вважали себе за язичників та називалися сонцепо­клонниками. Тому не дивно, що мали вони свої тотеми-обереги, тотеми-амулети. Найчастіше тотемами були лелеки. Вони були символом вірності та краси, але наші пращури називали цих птахів не лелеками: вони дали їм прекрасну по­етичну назву — Мати Сва.Символами якоїсь країни можуть бути й природні об'єкти, наприклад, ріки, гори. Так стародавні єгиптяни обожнювали ріку Ніл, від якої залежало життя всієї країни. Вірмени вважали за священний символ свого народу гору Арарат, а хто не чув про Фудзі — об'єкт поклоніння японців?Для українців же найвизначнішим національним символом є Дніпро. Саме Дніпро-Славутич оспіваний у численних піснях, думах, легендах. Дніпро — на­ціональна гордість, слава України.В Україні є ще дуже багато різних природних об'єктів-символів, відомих і шанованих усім українським народом. Наприклад Говерла — гора, що височіє у Карпатах, а знають її по всій Україні, острів Хортиця — дорогий серцю кожного українця символ історії козацтва.А наші архітектурні пам'ятки-символи?! Софійський собор, Золоті ворота у Києві, Києво-Печерська лавра. На жаль, війни й лихоліття понищили в Україні дуже багато чудових витворів людського духу. Треба не тільки шанувати те, що збереглося, а й прагнути відродити втрачене, бо «Забудеш рідний край — тоді твій корінь всохне».

Твір-опис місцевості на основі особистих вражень у художньому стилі. Мандрівка Дніпром
Дніпро — не просто велика ріка, що несе свої води територією України. Дніпро — це символ славної історії, що матеріально поєднує різні епохи, починаючи з найдавніших часів.
Народ з повагою і великою шаною ставився до свого історичного символу, це відбилося навіть у його назвах: батько-Дніпро, Славута, Славутич. Інколи цю ріку ще називають тією назвою, яка зафіксована в древніх східних літописах, — Борисфен або Бористен. Бо це є нетлінна історична пам'ять, що пов'язує в єдине ціле життя українців на цій землі. В усній народній творчості зафіксовано безліч пісень, де Дніпро ніби жива особа, де оспівується його велич, краса, де він зображений грізним і нещадним до ворогів української землі. Особливо це стосується періоду козаччини.
Віднині й сумну сторінку вписав Дніпро в історичну пам'ять народу: його рідна Прип'ять стала рікою, про яку в Біблії сказано, що «згіркнуть води в ріці, і багато людей потруяться тими водами». Але споглядаючи, як мирно і тихо, але разом з тим вперто він котить води свої, доходиш думки, що і це нещастя народ переживе, переборе, залікує рани, аби й далі відродитися й жити заради майбутнього.
Для мене Дніпро — це щось минуле й сучасне водночас. Дивишся на нього і думаєш про те, що він був свідком багатьох подій: тут відбувалося хрещення Русі, здійснювалися козацькі походи, відбувалися битви з великими перемогами і трагічними поразками. Коли гаєш за плином вод Славутича, охоплює бентежне почуття захоплення й водночас якогось благоговіння перед його величчю і неповторністю. Мабуть, це — єдина велика ріка в Україні, яка попри всю зовнішню буденність (пляжі, рибалки, човни) може викликати бажання подумати про час, призначення людини на цій землі.