1) утворити дієприслівники недоконаного виду від поданих дієслів. говорять, пишуть, кажуть, володіють, сіють, лежать, малюють, граються, співають, ідуть 2) утворити прислівники доконаного виду від поданих дієслів. зустріти, обгорнути, змінитися, заглушити, вирішити, зціпити, стерти, зібрати, осоромити, лягти

1) говорячи, пишучи, кажучи , володіючи ,сіючи, лежачи, малюючи, граючись, співаючи, ідучи

2) зустрівши, обгорнувши, змінивши, заглушивши,віришивши, стерши, зібравши, осоромивши, лягнувши, зціпивши

1)говорячи,кажучи,володіючи,сіючи,лежачи,малюючи,граючись,співаючи,ідучи

2)зустрівши,обгорнувши,змінившись,заглушивши,вирішивши,зціпивши,стерши,зібравши,осоромивши,лігши

Мати та п'ятирічна донька Дарина прийшли до дому й почали думати щоб таке подарувати бабусі на день народження.
Дарина - Мамо, я хочу подарувати бабусі ведмедика.
Мати - Даринко, бабуся вже доросла, давай краще ёё подаруємо те, чого в неё ще не має?
Даринка - Я знаю що її треба! Давай но мі її подаруємо кошеня? В неї є миші, а кішки немає.
Мати - Дуже добра думка, але давай так, ми з тобою спечемо тортик, потім купимо кошеня, причепимо на нього бантик й покладемо його в корзину? Адже, бабуся зрадіє коли побачить маленьке, пухнасте чудо!
Дарина - Добре, давай. Мамо, тільки я сама буду нести кошеня.
Мати - Будеш ти нести кошеня

- Привіт! Над чим замислився?
-Привіт! Та ось, міркую, як краще твір написати.
- О! Тобі теж задали твір "Чи завжди треба казати правду"?
- Так. Ти як, вже написав?
- Написав. Знаєш, у мене виходить, що не завжди. Наприклад, нещодавно мене спитала моя тітка, чи пасує їй сукня. Я сказав"так", хоча мені і не подобалося. Як ти вважаєш, може, треба було сказати "ні"?
- Я вважаю, що ти правильно відповів. Ну, зіпсував би ти їй настрій, і що? До того ж, смаки у різних людей різні...
- Я теж так вважаю. Але ж я збрехав.
- Знаєш, у мене тато - лікар. Так ось, він мені якось розповів, що йому доволі часто доводиться брехати. Їх навіть в інституті брехати вчили.
- Як це?
- А так. Коли людина тяжко хвора і може померти, їй вкрай потрібна надія. І коли вона питає лікаря: "Я одужаю?", треба їй відповідати "Так", навіть якщо надії майже немає. Тоді людина справді може одужати. А якщо у неї відібрати надію, то вона помре. Тому лікарю доводиться брехати, І, знаєш, тато говорив, що іноді навіть безнадійний хворий може одужати.
- Мабуть, не всяка брехня є брехнею. Напишу-но я про це у своєму творі.
- Я теж так вважаю.