Доповнити текст трьома складними безсполучниковими реченнями: маршрутне  таксі неквапливо рухалося вуличками міста. юрій дивився у  вікно й насолоджувався музикою радіо, злегка відбиваючи ритм пальцями.  за кермом - досвідчений водій, машин на дорогах  небагато. світлофор,   зелене  світло  -  водій поволі рушає. прямо на них  на шаленій швидкості мчить "ленд ровер"; мабуть, він хоче проскочити.  усе відбувається дуже швидко  - потім події розтягаються, ніби при сповільненому режимі перегляду кінострічки. водій маршрутки повертає  праворуч, тисне на гальма: він з усіх сил намагається уникнути  зіткнення.

Прийшла зима- чарівниця , захурделила, замела доріжки білим снігом, закувала в лід річки і озера. У небі закружляли у дивному танку срібні сніжинки. 
- Дивіться, яка я гарна! Таких візерунків, як у мене, немає нівкого, - мовила одна сніжинка.
- Так, ти гарна, але не гарніша за інших! Ми всі  діти  матінки-зими і однаково прекрасні, - відповіла друга сніжинка.
- Але ж візерунки у нас різні, і мій  найкрасивіший, - не вгамовувалася перша сніжинка. 
   Друга сніжинка хотіла щось сказати подрузі, але в цю мить впала на щось тверде. 
- Дивись, яка вона гарна, який у неї чудернацький візерунок! - промовило якесь дівча розглядаючи на долонці сніжинку.
    А перша сніжинка впала дівчинці під ноги і ніхто не побачив її краси серед величезної кількості сестер-сніжинок... 

Місяць світив так ясно, що можна було розгледіти кожен кущик полину, який тільки й ріс тут на пересохлій землі.
У Стеблеві, де кінчається містечко, де Рось розливається з тісних берегів, є дуже гарне місце.
Вночі Андрій довго не міг заснути, бо в хаті було видно од великих зірок на небі і густо пахло холодною м’ятою.
Люди охоче погоджуються зтим, що твердить їх приятель, проте наперед відкидають те, про що говорить несимпатична для них особа або супротивник.
Коли зграя залетить далеко і в тумані стане тихо, я зупиняюся й наслухаю, що робиться попереду.