Позначте можливі місця перенесення в словах.суспільство, коштовності, народжувати, підземний, знаменник, уцояо, полісся, бульйон, мавпячий, серйозний, польовий, забужко, су-15, піддашшя, по-французьки, представник, готуймося, авіаносець, двоступеневий, мисливський, уніан, енергозбере-ження, південно-східний, віддзеркалення. будь ласка якщо можна то зробіть скоріше дуже вдячна​

сус-піль-ство; ко-што-вно-сті; на-род-жува-ти; під-зе-мний; зай-мен-ник; УЦОЯО (не переноситься); По-ліс-ся; бу-льйон; ма-впя-чий; се-рйо-зний; по-льо-вий; За-буж-ко; СУ-15 (не переноситься); під-даш-шя; по-францу-зь-ки; пред-ставник; го-туймося; авіа-но-сець; дво-ступе-не-вий; ми-сли-всь-кий; УНІАН (не переноситься); енер-го-збере-жен-ня; півден-но-схід-ний; від-дзерка-лен-ня.

Ось і закінчилися новорічні канікули. Дуже багато цікавого відбулося за цей період. Для початку розповім про те, як я зустрів Новий рік.

30 грудня ми з татом пішли за ялинкою. Дуже довго вибирали, але таки обрали пухнасту сосну невеликого росту. Коли прийшли додому, тато відразу поставив її на столик в кутку зали. Я взявся прикрашати ялинку гірляндою, яка яскраво світиться, красивими ялинковими іграшками і білим струмливим дощиком. До того моменту, коли я закінчив наряджати ялинку і прикрасив зал зі своєю кімнатою, мама прийшла з роботи. Я взявся допомагати їй готувати різні страви до новорічного столу.

Сам Новий Рік я святкував у домашньому колі: з мамою, татом і сестричкою. Ми слухали новорічне привітання президента, годинник пробив 12, і я загадав бажання, яке має збутися цього року. Дід Мороз приніс мені під ялинку футбольний м’яч, книгу з повістю Артура Конан Дойля «Собака Баскервілів», красиві зошити і багато солодощів. Загалом, все те, що я хотів. А наступного дня ми пішли в гості до бабусі з дідусем, привітали їх з Новим роком, а потім поїхали на виставу біля ялинки на центральній площі міста. Там влаштовували конкурси Дід Мороз зі Снігуронькою, ми з ними водили хороводи, співали пісні. Я розповів вірш Дідові Морозу, і він мені подарував фотоальбом.

В інші дні я гуляв у дворі зі своїми друзями. Ми ліпили сніговика, грали в сніжки і каталися з гірки на санчатах. Також я ходив з батьками на каток. Хоч я не дуже гарно вмію кататися і був там вперше, мені дуже сподобалося, і я із задоволенням піду ще раз, коли мама з татом дозволять.

Настало Різдво. За вікном йшов красивий сніжок, настрій у мене був святковий. Ми зібралися всією родиною йти в гості до хрещеної сестри, бо мої хресні живуть не в нашому місті. Гостей у них було багато, і ми добре провели час: розмовляли, жартували, сміялися і навіть танцювали. Мені дуже сподобалося гати, як мама з моєю старшою сестрою ворожать в ніч перед Різдвом.

На Старий Новий Рік до нас в гості приїхав мамин брат з сином. Ми всі разом пішли прогулятися по місту. Показували їм пам’ятки нашого міста, відвідали театр і були в цирку. А згодом вбралися в костюми і пішли посівати по сусідах і родичах. Цей день мені запам’ятався найбільше. Ми ходили по домівках, бажали людям щастя, здоров’я, благополуччя, радості, успіхів у Новому Році, бажали це навіть перехожим на вулиці. У всіх відразу піднімався настрій. Нам вдалося заробити цілий мішок солодощів, фруктів і грошей.

Так швидко пролетіли новорічно-різдвяні свята, прийшов час готуватися до нового навчального семестру. Я повторював пройдений матеріал з літератури, математики та української мови. Мама перевіряла вправи, які я виконував, а татові я розповідав вірші, які вивчив. Почав читати «Собаку Баскервілей». Батьки пообіцяли мені влітку поїздку на Чорне море, якщо я на відмінно закінчу цей навчальний рік. Буду старатися, бо дуже хочу поїхати на море, купатися і засмагати під теплим сонечком.

ответ:Переді мною картина. Це автопортрет Тараса Григоровича Шевченка. Поет сам намалював себе. Коли йде мова про Шевченка, то згадується літня досвідчена людина. А на цій картині зображено юнака. Тут Шевченкові двадцять шість років. У нього чорне волосся, густі чорні брови, високе чоло, прямий ніс. Звичайний юнак, у якого попереду все життя.

Увагу привертають очі. Це ті самі, знайомі нам, "шевченківські" очі. Вони дивляться уважно і невесело. Чому не посміхається молодий поет? Де його юнацька посмішка? Можливо, замислився Шевченко над злиденним життям народу? Можливо, не дають йому спокою горе і біда навколо? Очі поета сумують, бо багато лиха зазнав у житті і він сам. Багато випробувань у нього ще попереду. Можливо, він їх уже відчуває?

Здається, з картини Шевченко вдивляється в нас. Здається, що його губи зараз розімкнуться і він почне говорити. Які слова він скаже нам з портрета? Я думаю, що це будуть слова його чудових віршів.

Объяснение: