Відредагуйте речення у статті наводяться переконуючі докази того, що в останній час намітились значні зрушення в багатьох областях примословості яким утворено слова оон, утн, внз

1. Другорядні члени, виділені в реченні для посилення їхнього змісту й значення, називаються:
    Б) відокремленими.

2. Відокремлюються:
     А) лише другорядні члени речення.  

3. Речення з відокремленим членом:
    В) Зі стелі звисала велика порцелянова лампа, подарована молодим у день весілля (М. Олійник). (відокремлене означення)

4. Речення з відокремленим означенням:
    В) У сатиновій сорочці, у полатаних штанях, він прийшов сюди першим з дружиною й дітьми (А. Шиян).

5. Речення з відокремленим неузгодженим означенням:
    Г) Юрій Яновський – високий, ставний, з вольовим обличчям і розумними очима, то морщить лоба, то ледь помітно усміхається (Петро Панч).

6. Речення, у якому відокремлене означення має додаткове обставинне значення:
    А) Осяяний сонцем, перед вами розкривався зовсім новий світ (О. Довженко).

7. Речення з відокремленою прикладкою:
    Г) І Оксану, мою зорю, мою добру долю, що день Божий умивали (Т. Шевченко).

8. Речення з відокремленим додатком:
    Б) Нікого тут нема, крім мене й господині (М. Рильський).

9. Відповідність між реченням і другорядним членом у ньому.
    1) Налякані чужим голосом, птахи з тривожним писком крутились над головою Соломії (М. Коцюбинський). –  
         Г. Відокремлене означення.

     2) Нехай мене, Кармелюка, в світі споминають (Марко Вовчок). –                  Б. Відокремлена прикладка

10. Синтаксичний розбір речення.

|Замість (прийм.) тополь (іменн.)|, край (прийм.) шляху (іменн.) виросли (дієсл.) металеві (прикм.) щогли (іменн.).
[|_ _ _|, ═ —].   
Речення розповідне, стверджувальне, просте, двоскладне, поширене, повне, ускладнене відокремленим додатком.

Граматична основа:
підмет (—) – щогли;
присудок (═) – виросли.  

Другорядні члени речення:
обставина місця (_._._) – край  шляху;
означення узгоджене (~~~)– металеві;
додаток відокремлений (_ _ _) – замість тополь.  

Було це дуже давно. Трапилося не передбачуване: сперечалися діти однієї матері - Мови.

Кожен поважно і гордовито хвалився, доводив, що саме він є найважливішим із них.

У розмову втрутився Числівник: „Сидіть усі тихо. Не сперечайтеся. Ви без мене не знаєте, в якому році ви народилися, скільки років живете на світі. Ану спробуйте без мене купити в крамниці морозива, цукерок чи чогось іншого. Як бачите, серед вас я не пасу задніх, бо також маю відмінки, числа, а часом і три роди. У сполученні з Іменником буваю в реченні головним або другорядним членом".

- А що казати? Я думаю, що не треба шукати головного. Тому що без мене не буде ні Тисячі, ні Десяти тисяч, я – простий числівник, утворений з одного слова, а є ще числівники , утворені з  двох коренів, вони називаються складними ( тринадцять ), і бувають такі, які містять два або більше простих чи складених числівників, вони називаються складеними ( сто двадцять). Ось так. А чи знаєте ви, що всі ми кількісні числівники, тому що відповідаємо на питання скільки?, і ми також можемо бути ще й порядковими, коли будемо відповідати на питання  котрий?-  відповів усім розумний  числівник Один.       Всі числівники замислились і зрозуміли, що числівник Один сказав правду – не треба шукати головного, кожен на своєму місці – головний.     Одного разу зібралися всі числівники на  нараду і почали сперечатися, хто  з них найголовніший. -         Я  дуже велике число, я – Тисяча, отже , я – головний. -         А я ще більше число, я – Десять тисяч, значить я головніший за всіх!     І почалась суперечка Кожного разу знаходився числівник, який був найбільшим. І тільки числівник Один  стояв і мовчки на все дивився.         - А ти чого мовчиш? – спитали у нього.