Твір на тему: уміння співпереживати - місток між людьми.только не такой как у vdovganenko

Відгук на прочитану книгу «Паперовий янгол» О. Бусенко. Твір.  Нещодавно я прочитала цікаву книжку Ольги Бусенко «Паперовий янгол». Мені вона дуже сподобалась. ЇЇ обкладинка ясніла красивим малюнком. Та й у книжці різнобарвних картинок було чимало. Я із захопленням роздивлялась їх. Вони було просто дивовижні!
     Мені сподобались не тільки гарні малюнки, а й чудові оповідки, які складала Яринка. Кінець кожної розповіді , мов віночок із квітів, закінчується коротким вступом до нової казочки. Мені хотілось якнайшвидше дізнатись: що ж буде з героями далі?
     Події у книзі відбуваються у чарівних історіях, які не залишають читача байдужими, викликають багато емоцій. Я сумувала з Яринкою за ангелом та щиро раділа, коли художниця зробила близнюка. Мені сподобалось як невдоволений Хо-хо змінився через маленьке цуценя. Добре, що спроби сільського голови викрасти усіх бабусиних ляльок закінчились невдало. Переживання у мене викликали втрата голосу у гусака на ім’я Парубок та дивні і некорисні поради, що йому давали, а також полон дівчинки Волошки. Була вдячна двом хлопчакам, бо вони врятували дівчинку. Я знаю , що хмаринки високо-високо і жодна драбина не зможе досягнути до них , але я читала і уявляла собі той чудовий дощ, який оживляє все різними барвами. А який чарівний сон приснився, нарешті, Яринці? Мені теж подобається подорожувати, особливо коли ми з нашою першою учителькою ідемо на прогулянку в парк або їдемо на екскурсії .Я також раділа за дружбу Принцеси та Пірата, троля Ганса і кішки Мусі, Середи та Вареника. А історія про тигра, зебру і крокодила вчить нас добре говорити про інших. Намалював хлопчик Вовчик малюнок , підписав «Злий крокодил» і став крокодил злим, захотів з’їсти розумного тигра та веселу зебру.
     Під час читання мене дуже звеселило те, що усі герої книги не постраждали, а навіть дехто дечому навчився. Наприклад, Мишко Бублик. Він зрозумів, що телеманія – серйозна хвороба. Щоб пізнати світ, треба свій вільний час менше присвячувати тільки одному телевізору. Про Мишка я читала у неділю вголос татові, мамі і моєму старшому братові, який полюбляє часто сидіти за комп’ютером. Мені дуже хочеться, щоб мій брат узяв приклад з Мишка Бублика.
     Яринка дуже любила складати цікаві історії. Я гадаю, що це була її найцікавіша та найулюбленіша розвага. Я думаю, що вона була б хорошою подругою. Ця дівчинка ласкава, ввічлива, завжди бажає до
     Коли я читала, мене охоплювали хороші почуття: радості, цікавості, співчуття, любові. Це джерело знань навчило мене, що важливі дружба, щире спілкування, творчість, справедливість, доброта. Добре, що є такі цікаві твори, і було б добре, щоб і інші діти їх залюбки читали. Пропоную всім дітям прочитати цю книгу та серцем зрозуміти її.

Любов до читання у кожної людини з’являється в різний час. Одні захоплюються читанням з дитинства, інші — з шкільної лави, а дехто — в зрілому віці або навіть після виходу на пенсію. Але в тому, що у нас країна, що читає, можна переконатися навіть коли їдеш в метро: одні сидять з газетами, інші — з книжками.

Я захопилася читанням зовсім нещодавно, у восьмому класі, коли в руки мені потрапила книжка Шарлоти Бронте «Джен Эйр». Відтоді читання стало життєвою необхідністю. А нещодавно я відкрила для себе жанр історичного роману.

Роман Павла Архиповича Загребельного «Роксолана» нам задали на урок позакласного читання. Я довго відкладала цей великий за об’ємом твір, тому що не було часу на прочитання, а потім так захопилася, що не було часу на інші уроки. Тепер це моя улюблена книжка і улюблений автор.

Роман «Роксолана» знайомить нас з однією з найвидатніших українок — Настею Лисовской, яка у світову історію увійшла під ім’ям Роксолана. Про історичну фігуру Роксолани збереглося дуже багато документів: в країнах Західної Європи її вважали найжорстокішою правителькою. Павло Архипович Загребельный велику увагу приділив долі цієї неординарної жінки, але показав її в нерозривній єдності з тими історичним часу, в який вона жила. Своїм твором автор ніби хоче припинити усі спори відносно фігури Роксолани, тому що вона була людиною свого часу.

Багато уваги приділяється письменником показові історичних умов України і імперії Османа, які формували і долю, і характер героїні. П’ятнадцятирічна полонянка з України на все життя зберегла любов до рідного краю, мріяла про щастя своїх дітей на рідній землі. Але ще хоч раз побачити рідні простори їй не припало, тому що жінка в Османа імперії була безправною. Павло Загребельный спростував думку західних істориків про те, що за часів правління Роксолани збільшилася кількість турецьких нападів на українські і західноєвропейські землі, тому що навіть наймогутніша жінка мала обмежені права, а у більшості випадків і зовсім їх не мала. Якби її вплив на Сулеймана Прекрасного був настільки великим, то вона б змінила закони і зберегла б життя усім своїм синам. Отже, не лише прості невільниці, які поповнювали гареми багатіїв, але і впливові особи жіночої поли в Османа імперії не були вільними у своїх діях.

Прочитавши цю книгу, я поповнила свої знання про боротьбу українського народу з турецькими і польськими загарбниками, дізналася про середньовічні традиції України і Туреччини.

Роман Павла Загребельного «Роксолана» уразив мене не лише темою, але і авторською причетністю до усього, що відбувається на сторінках твору, доступністю викладу, мовним багатством матеріалу. Роман «Роксолана» належить до тих творів, які хочеться перечитувати ще і ще.