Твір на тему «душа природи - душа добра» ♥️ 15 ів

Природа- найцінніше на планеті . Вона дає нам усе. Ріки, озера , океани - вода . Гори, ліси, полонини- дуже гарні краєвиди. Можна продовжувати нескінченно.

Але і у природи є своя душа . Ті самі водойми, які забруднюють люди, повітря , у яке викидають отруйні гази, ті ж самі ліси , які вирубують для гарних меблів . Саме тому душа природи плаче . Вона у неї добра, а плаче природа, через людську жорстокість . Чи не варто нам подумати про це ???

Він виконав домашнє завдання з двома помилками, але вчителька поставила десять.
Дівчина пішла лісом, а хлопець попрямував у степ.
Сонце заходило, та діти ще гралися в піжмурки.
Ми їхали до Києва і почався дощ.
Жовтий колір загострює зір і прискорює зорове сприйняття, а червоний діє протилежно.
Дитина купити іграшку, проте мати була незворушна.
Чи то гроза починається, чи то мені здається?
Специфічні системи формуються лише після початкової взаємодії з чужорідними факторами-антигенами, а неспецифічні системи імунітету здатні знешкоджувати незнайомі фактори.
В органах капіляри забезпечують мікроциркуляцію крові й утворюють сітку, але можуть формувати й петлі.
У небі замріяно пливуть хмари й курличуть журавлі.
Сидить дід на східцях, а онук уже у полі.
Згасають дні і минають ночі.
Грішна людина, однак її земля носить.
Ні конфедерати, ні ліберали не мали знань для керування країною.
Раптом земля затряслась і стало видно навколо.
Умить знявся вітер і додолу схилились дерева.
Наталка заспівала і Григорій розчулився.
Літак приземлився й люди почувалися безпечніше.
Сонце з’явившись на мить зайшло за хмари й на вулиці стало холодно.
Сашко отримав табель, пішов додому ,а мама вже чекала на нього.
На уроці я ніби все зрозумів ,проте вдома зателефонувала вчительці й по пояснити ще раз.
Мабуть батько ще більше посивів і мати ще дужче зігнулась.
Учора в Марійки був поганий настрій, але сьогодні вона весь день сміялася.
Добре попрацювавши, робітники сіли відпочити, проте швидко взялися за справу.

ответ: Привіт!

1. Осяяне сонцем літнього дня місто миготіло всіма барвами.

2. Сині очі, вмиті сльозами, виблискували волошковим квітом - чисті, непорочні й по-дитячому довірливі.

3. Настояні на сизих отавах і туманах серпневі ночі дихають пахощами зрілого літа.

4. Палац, оточений величезним парком, стояв на високій горі, внизу голубіли озера й ставки, а далі мерехтів Дніпро.

5. Дівчину, високу, ставну й повногруду, облягала біля полотняна сорочка з вишитими рукавами.

6. Над морем злітали чайки, шугали в голубому мареві білими крильми, схожими на трепетні сторінки, вихоплені з якоїсь книги чи власної пам'яті.

7. Зрідка зустрічалися низькорослі дубки, кучерявилася унизана оранжевими ягодами чіпка, шипшина.

8. І віхола, густа, лапата і тепла, знову насувала.

9. Сонце сідало за густо порослу золотим дроком і маслинами гору.

Я не впевнена лише на рахунок 5 і 6 речення, але дуже сподіваюся, що хоч трохи до