Ніщо так не єднає людей як думка про майбутнє твір роздум

Сижу зараз в лікарняному ліжку і дивлюсь на осінній дощ, і згадую вчорашній день ...  

Ми з друзями збирались походити по калюжам, після дощу. Мама дістала татову дитячу куртку, яка була на мене зовсім велика.І заставила мене у ній іти до друзів. Я зівсно її зняв, бо подумав що друзі глузуватимуть з мене. А надворі було холодно. Я весь час згадував про мамині слова " Не знімати куртку". Але сміх друзів також був важливим. Мені все було холодно і холодно. Звісно я простудився, але все - таки розпові матусі про цю історію. Вона ніжно мене пригорнула до себе і мені враз стало тепліше.

А за вікнами плакав дощ ...

Я очень люблю отдыхать на природе. Ходить в лес, плавать в речке. Но в последнее время мы так загрязнили моря и реки, леса и степи, что становится страшно за будущие поколения. В данное время много говорят об охране природы. В школах ввели предмет экологию. На этих уроках обсуждают ситуацию в окружающем мире, о том, как легко нарушить баланс в природе, а вот восстановить нарушенное очень сложно. Природа сама восстанавливается, но очень медленно, поэтому люди должны беречь и охранять тот мир, в котором живут.