Учись делать выводы чему учит этот рассказ какого это основа бы ссыль

Нетлінним ввійшло (присудок: прикметник, дієслово) „Слово о полку Ігоревім”  (підмет: іменник, прийменник, іменник, прикметник) в (прийменник) золоту (означення, прикметник) скарбницю (обставина, іменник) людства (означення, іменник), бо (сполучник) таїть (присудок, дієслово) воно (підмет, займенник) нев'янучої (означення, дієприкметник) краси (додаток, іменник) поетичні (означення, прикметник) образи (додаток, іменник), бо (сполучник) вчить (присудок, дієслово) нас (додаток, займенник) любити (додаток, дієслово) Вітчизну (додаток, іменник) і (сполучник) її (означення, займенник) синів (додаток, іменник) (М.Рильський).
Схема: [ ], бо ( ), бо ( ). Питання (стрілочки) треба ставити так: від головного речення до першого, а потім і до другого підрядного.
Речення розповідне, неокличне, складнопідрядне з кількома підрядними з однорідною підрядністю; 1 просте: головне, двоскладне, поширене, повне, неускл.; 2 просте: двоскл., поширене, повне, неускл.; 3 просте: двоскл., поширене, неповне (пропущений підмет, який встановлюється з попереднього простого речення - ВОНО), ускл. однорідними додатками.
Нев"янучої - дієприкметник, п.ф.- нев"януча, активний, недоконаний вид, тепер. час, однина, жін. рід, Р. відм., означення. Орфограми: НЕ з дієприкметником (пишеться тут разом, бо дієприкметник уживається без залежного слова і не є присудком);  уживання апострофа (апостроф тут ставиться після в перед я, що позначає два звуки).
Поетичні - прикметник, п.ф. - поетичний, відносний, тверда група, множина, Зн. відм., додаток. Орфограма: ненаголошені Е, И в корені слова (перевірочне слово поет). 

Як краса врятувала берізку Одного разу посадили великий новий ліс: дуби, липи, берест. Росли саджан­ці повільно, а бур'яни між ними - швидко. Не давали вони маленьким деревцям вирости, піднятися. Не знали люди, як бур'янів позбутися. От і старший лісник порадив посадити поміж дерев берізки. Вони, мовляв, ростуть швидко і знищать бур'яни, бо залишать їх без сонця. Так і зробили. Через кілька років підросли берізки, знищили геть усі бур'яни, але й іншим деревам не давали росту, заступали їм сонце. Вирішили зрубати берізки. Був ясний, сонячний вересневий день. Послали бригаду лісорубів. Берізки з білими стовбурами, золотистими листочками на тлі яскраво-синього неба були такими гарними! Зупинились лісоруби, завмерли від краси. Не піднялась рука з сокирою вчинити розправу над деревами. Розміркували, що можна інші деревця пересадити на окремі ділянки. І досі росте білокорий березовий гай, даруючи людям насолоду. Гарна береза, та все ж наймальовничіша вона восени, коли кожен її листочок виблискує, наче виграє на сонці. Недаремно ж кажуть "золота береза".

Объяснение: