Уяких реченнях зустрічаються дієслова активного стану? а) місячне світло починає ходити по лісі, стелиться по галявині й закрадається під березу (м. стельмах); б) читаю знов твої листи, моя ти пташко, рідна, мила! (в. сосюра); в) в безодні синій під горою, понад дібровою німою якась пташина проплила (м. старицький); г) сонце обдало землю блискучим повітрям (панас мирний); ґ) вмиті росою дерева зустрічають ранок (а. м'ястківський

Дієслова активного стану означають дію, яку виконує якийсь предмет, що виражений у реченні іменником у Н. в. Такі дієслова є в кожному реченні:

А: починає ходити, стелиться, закрадається

Б: читаю

В: проплила

Г: обдало

Ґ: зустрічають

Пасивний стан має лише одне слово - особлива форма дієслова (дієприкметник) -  у реченні 5. Вмиті дерева - дерева вмиті кимось (вони нев мили самі себе), тому вмиті - дієприкметник пасивного стану.

Відповідь: А, Б, В, Г, Ґ

У людині все має бути прекрасне: і обличчя, і одяг, і душа, і думки.

А. Чехов

Якщо є поняття "справжня краса", отже, існує і удавана, штучна, далека від істини. Чи одне і те саме ми розуміємо, коли говоримо: "Яка красива дівчина!" і "Яка красива людина!"?

Перше, що спало на думку; коли задумався про справжню красу людини, — це Елен і Наташа, якими їх побачив на балу Андрій Волконський. "її [Наташині] оголені шия і руки були худі і некрасиві в порівнянні з плечима Елен". Але в чомусь же князь побачив перевагу цієї "зляканої і щасливої дівчинки"? У тому, як вона розцвіла щирою посмішкою йому назустріч, як під час танцю "обличчя її сяяло захватом". Молодий князь побачив справжню красу Наташі: вона була в кожному її русі, якесь внутрішнє світло прикрасило її худенькі плечі і тонкі руки, її ще "невизначені груди".

Мені здається, що слова Чехова, відомі всім і кожному, не слід розуміти буквально. Я думаю, що письменник хотів висловити думку про красу як своєрідну гармонію. Добрі пориви душі, розумні і прекрасні думки можуть зробити людину зовні красивою, а от злу душу і хибні думки зовнішня краса не сховає.

Справжня краса людини в її вчинках і діях, у її стосунках з навколишнім світом. Культурна, інтелігентна людина завжди істинно красива, тому що багата душею. Адже скільки разів ми зіштовхувалися в житті з такими оцінками нових для нас людей

У кожного своя сім"я, у кожного своя родина. Розкажу Вам казку я про Вітрюгана і його сина. Маленький хлопчик-вітерець, такий легенький, свіжий. Завжди тихо літає десь або вдома читає книги. Хороший син і тут без мови, подобається дуже всім. Вітрюган-тато задоволений гарним хлопчиком своїм. Та якось вітерець літав, цікавився усім навколо. Схаменувся - заблукав! "Ну як вернутися додому?" Тут тато вітер розійшовся, почав шукати вітерця. "Ну скоріше б він знайшовся!", і полились лихі слівця. Шумлять дерева, ліс аж виє. І сонечко пішло у дім. То тато-вітер шаленіє. Шукає сина свого скрізь. Ну й довгенько він буянив поки десь в чужім краю, у зеленім, квітучім саді знайшов кровиночку свою. Тож тепер коли вітрище сильний-сильний б"є в вікно. Люди знають чого він свище- шукає сина знов свого!