Застосувавши вертикальні зіставлення, виділити корені в поданих словах. з р а з о к: вихов-аний: вихов-увати, вихов-анка, вихов-атель. нагороджений, вуличка, вишневий, пити, мити, зелений, знайомий, узбережжя, починати, в’ється, роззуватися, громаддя, сопрановий, наприкінці, необізнаний, шевцювати, проблема, свячений, завширшки, будущина, чорнявець, незгірше, долішній, люблю, їжджу, ужинок, нагорода, кількоро, весілля, совісний, круглий, насміхатися, кінець.

Народ існує, поки існує мова

Кожна країна має свої географічні кордони, прапор, грошову одиницю, гімн. Ні у кого не виникає сумнівів, що гімн має виконуватися державною мовою, мовою, якою спілкується населення тієї чи іншої країни. Кожна держава відокремлюється від іншої не тільки територією, але й мовою. Мова – це здобуття народу, в ній зберігається культурна спадщина пращурів, традиції та звичаї, побут, сучасне та минуле. Мова формується на протязі багатьох років, як і суспільство, вона розвивається, змінюється під впливом науково-технічного прогресу, політичних та економічних процесів. Мова це найголовніше і найбагатше джерело національної духовності. Через мову наступним поколінням передаються духовні цінності і досвід.

У кожної країни своя мова, і поки існує мова, існує і народ.

По обидва боки ставків колись були посаджені верби над самою водою; тепер ті старі верби стоять попід горами довгими рядками над самими левадами і замість води спускають свої віти на пухку зелену, густу, як руно, траву. Через той довгий рядок левад стелеться маленька стежечка. Підеш серед гарячого літнього дня тією стежкою й неначе увійдеш в якісь дивні покої, дивніші й кращі од царських! Ідеш стежкою і неначе переступаєш з одного гарного залу в другий, ще кращий й дивніший. Зелені левади з чотирьох боків обставлені рівними рядками старих товстих верб. Верби старі, давні, товсті, як діжки.