Накресліть схему речення: відлунюється в принишкулому лісі дзвін колісних шин, чути бадьоре пирхання, ходором ходить з боку на бік віз і здається, зорі на небі не стоять на одному місці, а хитаються, так хитаються, що аж в зубі заходить оскома.

Коли до нас приходить золотава осінь, дерева змінюють своє забарвлення на жовтогаряче, помаранчеве, червоне. Сонце світить вже не так яскраво й лагідно, як раніше. Не можна почути гучний спів солов’їв, адже вони вже відлетіли у вирій. Дерева й кущі, що зеленіли влітку й навесні, наче вкрилися золотом. Вони стоять осяяні золотавим світлом, виблискуючи в промінчиках сонця та красуючись новими шатами.

Погода почала змінюватися. З кожним днем температура повітря стає нижче, а дощі йдуть дедалі частіше. Ведмеді та їжаки залягли у сплячку, поховалися в затишні місця численні комахи. Уся природа ніби поснула.

- Хочу спекти шоколадний торт.

- А ти вмієш?

- Трохи вмію.

- Тоді навчи мене.

- Гаразд, робитимемо разом.  

- Я вже дістала посуд, запалила духовку.

- Добре, просій борошно, а я розбиватиму яйця та збиватиму їх міксером разом із цукром.  

- Тепер можна додавати какао?

- Так, і обов"язково ванілін.

- Духовка нагрілася, ставимо пектись наш тортик.

- Скільки часу пройшло?

- Сорок хвилин.

- Час виймати корж з духовки. Якраз і крем готовий.

- Я зможу його змастити.  

- Добре, а я підготую глазур.

- Який він став гладенький та блискучий! Смачний, напевно!?