Звеликої букви пишуться слова, вжиті в шанобливому чи піднесено-переносному значенні. 1. і вам, мамо, за ваше тепло і довгі недоспані ночі. (д. луценко.) 2. я есть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була. (п. тичина.) 3. на високому пагорбі слави верби тужливо шумлять. (в. лучук.) 4. уже пломеніють в ранковій зорі і вежі країни надії. (і. жиленко.) 5. стільки віків у люди- ні зростає лодина. (і. жиленко.)

З усіх видів народного мистецтва пісня чи не найглибше розкриває багатство душі народу, його творчі сили. Тому при описах того чи іншого народу завжди багато уваги займає питання, яке місце в його духовному житті посідають поезія, пісня, музика, здатність творити духовні цінності. Здавна народна пісня враховується при визначенні історичного обличчя нації, її місця у світовій культурі. Якщо хочете судити про творчу індивідуальність народу, про те, що в нього найпотаємнішого, найціннішого, то найкраще можна досягнути цього, вивчивши його народні пісні. Так говорив визначний французький письменник Ромен Ролан, подібно висловлювалися й інші визначні діячі світової культури...У всіх слов'янських мовах збереглося й живе слово "пісня", яким визначається жанр поетично-музичної масової творчості. Це означає, що термін цей виник у давню епоху слов'янської єдності і зберіг за собою первісне значення аж до сьогодні. Пісню у ті давні часи співали, ведучи хороводи під час гуртової праці, на весіллях, уродинах і на похоронах. Про це маємо згадки в давніх записах іноземних істориків та мандрівників. Іноземці ще до створення Київської держави в описах життя "русинів" звернули увагу на дивну для них рису цих мирних людей: вони за різних нагод співають пісні і дуже опоетизовують навколишню природу — гаї, дерева, рослини, озера. Константин Багрянородний (X ст.) розповідає, що на острові Святого Георгія був священний дуб, "якому руси приносили жертви". У літописних записах є свідчення, що слов'яни поклонялися криницям, озерам, гаям, лісам.  Взаємодія між культурами може інтенсивно тривати тільки за умов, коли кожний народ має щось власне, реальне, оригінальне, чого не мають інші і що може доповнити, збагатити світову скарбницю творчого духу людства і цим зміцнити інтернаціональну єдність. Українська пісня почесно виконує цю функцію.

Авосьці                    квітці
жменьці                    жінці
кізоньці                    бджілці
внученьці                 очеретинці
снігуроньці                гусці
няньці                       свинці
                                галузці
                                стеблинці
                                мисці
                                одноколці
                                колисці
                                оболонці
                                трісці
                                сопілці

  "Вміння відчувати добро - то найвища людська освіченість".