- Привіт, Якове, я рада тебе бачити!
- Добрий день, матусю.
Я хочу тобі де що розповісти!
- Я уважно слухаю.
- Сьогодні Евгенія Андріївна говорила про наші щедрівки - українські! Вони такі гарні, але я не можу зрозуміти, хто оце все вигадав?
- Ну слухай, сину. Деякі щедрівки створив народ, наші пра-пра-пра-пра-пра бабусі й дідусі.
- Тобто мої пра-пра-пра родичі розмовляли з птахами?
- С чого ти взяв?
- В одній щедрівці ластівка кликала господаря...
- Якове, це все вигадки, які робили великі справи у ті часи.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Запишіть речення розставте розділові знаки побудуйте його структурну схему зробіть синтаксичний розбір (підкресліть члени речення, надпишіть над кожним словом якою частиною мови є дайте загальну характеристику всій конструкції й компонентам як простим реченням) крикне ворон і бринить його крик довго-довго і на жальне може загасити його степова безвість
Буква «отпочковалась» от І в проектах украинской орфографии середины XIX века[1]. По форме совпадая с двухточечной буквой «И десятеричное» церковнославянского и раннего гражданского русского письма, украинская Ї отличается в значении, употреблении и взаимодействии с надстрочными знаками:
церковно-славянское и русское Ї были по сути лишь орфографически обусловленными вариантами буквы И (употреблявшимися перед гласными и Й), в звучании же не отличались от И;
добавление к церковно-славянскому и русскому Ї любого надстрочного знака (например, ударения) убирало точки; украинское же Ї даже с ударением точки сохраняет.
В украинской (особенно западной) орфографии конца XIX — начала XX века буква Ї использовалась также в качестве «сильно смягчающей» І после согласных, часто обозначая в этих местах звук [и], развившийся из ятя (хлїб, дїд, нинї, цїлий). В позднейшем украинском правописании от такого употребления буквы Ї отказались, но в русинском эта норма
Объяснение:
норм так?