baranovaas
?>

Подайте схеми аналізованих речень, позначити головні та другорядні члени речення 1. і в цю мить мартин терновий, як ніколи, відчув, що мусить грудьми своїми затулити гетьмана, бо ж він один дбає про його долю, він чинить так, що зможе мати мартинова побачити рідну 2. снігур добре знав, що й у фрезерувальному ділі немало ще білих плям, над якими думав він і торік 3. коли стислося в камінь повітря і боляче шмагонуло по обличчю, а віз розкотився по схилу, мовби з нього ураз витягли й вибили всі цвяхи, заплішки й болти, і макара жбурнуло на землю, він навіть не повірив, що це сталося з ним 4. і якщо кожний інстинктивно боявся вколотися об вістря променів, що пробивалися крізь двері, то темрява видавалася ще страшнішою, бо крила в собі невідомість 5. у кожного з нас є той найдорожчий у світі берег, від якого починалась наша дорога в життя і куди ми не завжди повертаємось 6. життя мамине обірвалося біля клуні, там, де нині росте лапастий подорожник і цвітуть край стежки червоні 7. невже ви мудріші від нас, людей, і краще знаєте, як виховувати діток, щоб, відлітаючи за море у вирій, вони все-таки прагнули назад до старого в’яза, що колись зборов огонь грози і пустив зелене пагіння, аби не осиротити обійстя стурчаків

Украинская мова

Ответы

alexseyzyablov
У бідної жінки захворів син. Грошей на ліки в неї не було і вона ходила по степу і збирала всі рослини, які хто порадить.

Одного разу вона зустріла бабусю, яка несла в руках пучок білих пахучих квітів. Почувши про горе матері, бабуся простягла ій квіти: “Зроби з них відвар і напої синочка”. “А як же звуться ці квіти?” - запитала жінка. “Як вилікується синок, то й назвеш їх ім'ям свого сина”.

Хлопчика звали Романом, тож мати, напуваючи його відваром, промовляла: “Пий, синочку, ромашку і будеш здоровим!”. 

А далі моя бабуся протягувала ліки і лагідно промовляла: “І ти, Анютка, випий це відвар і обов'язково вилікуєшся”. Я випила гіркі ліки, навіть не скривившись, бо вірила, що скоро буду здорова.

Я була непосидючою дитиною і тому іноді падала, збивала коліна. Бабуся приходила мені на до Вона промивала мої забиті місця і клала на них лист подорожника. Я питала бабуню, чи до мені цей листочок і вона мені розповіла легенду.
VEZZDEXOD73
Казка про троянду Жила собі дівчинка. Вона дуже любила квіти. У неї в саду була улюблена квітка – троянда. Дівчинка приходила до неї щодня, завжди приносила з собою келих прохолодної води, поливала квітку та ще кілька хвилин захоплено дивилася на неї, говорячи приємні слова. Кожного дня квітка чекала, коли прийде її подруга, та хвилювалася. Та ось одного дня дівчинка не прийшла. Квітка довго чекала, але ніхто так і не з’явився. У саду були також й інші квіти: тюльпани, піони, хризантеми. Вони заздрили Троянді та ревнували дівчину до неї. Троянда похилилася до землі та все слухала: може йде дівчинка. Незабаром інші квіти почали насміхатися з неї, говорячи: «Навіщо ти чекаєш! Вона не прийде, вона знайшла квітку гарнішу за тебе, ти їй більше не потрібна!» Троянда трохи зажурилася, але трималася гордо і прямо, як благородна квітка. Але з часом вона почала гинути, втрачати свою красу. А квіти все підтрунювали над нею. Троянда не перенесла розлуки. Через тиждень дівчинка прийшла (вона хворіла) до своєї улюбленої квітки і, як звичайно, принесла горщик прохолодної води. Але вона не знайшла тієї прекрасної троянди! Не забувайте друзів!

Ответить на вопрос

Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:

Подайте схеми аналізованих речень, позначити головні та другорядні члени речення 1. і в цю мить мартин терновий, як ніколи, відчув, що мусить грудьми своїми затулити гетьмана, бо ж він один дбає про його долю, він чинить так, що зможе мати мартинова побачити рідну 2. снігур добре знав, що й у фрезерувальному ділі немало ще білих плям, над якими думав він і торік 3. коли стислося в камінь повітря і боляче шмагонуло по обличчю, а віз розкотився по схилу, мовби з нього ураз витягли й вибили всі цвяхи, заплішки й болти, і макара жбурнуло на землю, він навіть не повірив, що це сталося з ним 4. і якщо кожний інстинктивно боявся вколотися об вістря променів, що пробивалися крізь двері, то темрява видавалася ще страшнішою, бо крила в собі невідомість 5. у кожного з нас є той найдорожчий у світі берег, від якого починалась наша дорога в життя і куди ми не завжди повертаємось 6. життя мамине обірвалося біля клуні, там, де нині росте лапастий подорожник і цвітуть край стежки червоні 7. невже ви мудріші від нас, людей, і краще знаєте, як виховувати діток, щоб, відлітаючи за море у вирій, вони все-таки прагнули назад до старого в’яза, що колись зборов огонь грози і пустив зелене пагіння, аби не осиротити обійстя стурчаків
Ваше имя (никнейм)*
Email*
Комментарий*

Популярные вопросы в разделе

byfetvostochniy
kirillboytsov403
ulechkaevseeva
matveevaev81
subbotinlan
Olesyamilenina8
aromastil88
thecoffeeowl
VladimirovichKazakova1202
Горностаева831
machkura
slonikkristi69
nyuraborova89
Solovetzmila
elyashatdinova