Морфологічний розбір слова сонячним

                                  сонячи-сущ.

1 сонячи что?

2н.ф-сонячии.

пост призн                            непост

3 дополнение

Назва січень походить від слова “січа”. у давнину в цей час починали розчищати ділянки від корчів, щоб весною їх засіяти. цей промисел називався січа. до цього перший місяць року мав і інші назви: студень, просинець, сніговик, тріскун, вогневик, льодовик, щипун, сніжень, лютовій. назва лютий закріпилася за місяцем у кінці минулого століття. адже він люту вдачу має. пронизливі сніговії, колючі морози, вітри й перемети - все це лютий. про це свідчать і попередні назви місяця: крутень, зимобор, криводоріг, казибрід, межень (межа між зимою та весною). назва березень закріпилась за місяцем у середині минулого століття. походить від назви промислу - березол (заготівля березового попелу, що використовувався для виготовлення скла). до цього часу місяць називався март. у народі його звали: капельник, протальник, запалі сніги, з гір потоки, соковик, полютий, красовик. у березні день з ніччю зустрічаються. хто у квітні не сіє, той у вересні не віє. квітень носить свою назву з 16 століття. саме в цей час земля починає квітувати. в ужитку були й інші народні назви: краснець,лукавець, дзюрчальник, водолій та апріль, що латинською мовою означає ” сонячний”. травнем останній місяць весни став у нинішньому столітті. до цього він звався май - від імені давньоримської богині весни майї. у народі його називали: пісенник, місяць-громовик, травник. червень походить від слова “червець”. саме в цей час з’являється сокоживна комаха - кошеніль (червець). з неї в давнину добували червону фарбу, якою фарбували давньоруські стяги. її такох продавали сусіднім державам. до цього місяць звався: кресень, гедзень, червивий місяць, гнилець, ізок (коник). липень - дуже давня назва місяця. походить від слова липець (липовий мед). на цей місяць припадає період основного медозбору. в народі його іноді називали білець (час, коли коли вибілювали полотно), грозовик, дощовик. серпень - від слова серп. це знаряддя, яким жали зернові. інші назви, що існували в народі, також про жнива свідчили: копень, густар, хлібочол, жнивець, зоряничник, городник, прибериха-припасиха, спасівець, барильник. назва вересня прийшла з полісся. там у цей період цвіте верес - цінна медоносна рослина. був цей місяць також ревуном, заревом, сівнем, бабським літом та покрійником. жовтень - час жовтіння листя. цю назву місяць має ще з часів київської русі. в народі його називали грязень, хмурень, листопадник, зазимник, весільник. а також паздерник - від слова паздер, тобто костриця. в цей час переробляли льон та коноплі (від волокон відділяли кострицю). назва листопад прийшла із західноукраїнських земель. у цей час там опадає листя. а на сході україни - дерева вже безлисті. тому в київській русі останній місяць осені звався груднем, а перший місяць зими мав іншу назву. народні назви: грудкотрус, листопадець, падолист, братчини. грудень - від слова груддя. після осінніх дощів розтоптані возами грунтівки замерзали. їздилти такими дорогами було важко - заважали замерзлі грудки. в давньоруські часи цей місяць називали студень. у народі його звали: лютень, хмурень, стужайло, мостовик, трусим.

Назва січень походить від слова “січа”. у давнину в цей час починали розчищати ділянки від корчів, щоб весною їх засіяти. цей промисел називався січа. до цього перший місяць року мав і інші назви: студень, просинець, сніговик, тріскун, вогневик, льодовик, щипун, сніжень, лютовій. назва лютий закріпилася за місяцем у кінці минулого століття. адже він люту вдачу має. пронизливі сніговії, колючі морози, вітри й перемети - все це лютий. про це свідчать і попередні назви місяця: крутень, зимобор, криводоріг, казибрід, межень (межа між зимою та весною). назва березень закріпилась за місяцем у середині минулого століття. походить від назви промислу - березол (заготівля березового попелу, що використовувався для виготовлення скла). до цього часу місяць називався март. у народі його звали: капельник, протальник, запалі сніги, з гір потоки, соковик, полютий, красовик. у березні день з ніччю зустрічаються. хто у квітні не сіє, той у вересні не віє. квітень носить свою назву з 16 століття. саме в цей час земля починає квітувати. в ужитку були й інші народні назви: краснець,лукавець, дзюрчальник, водолій та апріль, що латинською мовою означає ” сонячний”. травнем останній місяць весни став у нинішньому столітті. до цього він звався май - від імені давньоримської богині весни майї. у народі його називали: пісенник, місяць-громовик, травник. червень походить від слова “червець”. саме в цей час з’являється сокоживна комаха - кошеніль (червець). з неї в давнину добували червону фарбу, якою фарбували давньоруські стяги. її такох продавали сусіднім державам. до цього місяць звався: кресень, гедзень, червивий місяць, гнилець, ізок (коник). липень - дуже давня назва місяця. походить від слова липець (липовий мед). на цей місяць припадає період основного медозбору. в народі його іноді називали білець (час, коли коли вибілювали полотно), грозовик, дощовик. серпень - від слова серп. це знаряддя, яким жали зернові. інші назви, що існували в народі, також про жнива свідчили: копень, густар, хлібочол, жнивець, зоряничник, городник, прибериха-припасиха, спасівець, барильник. назва вересня прийшла з полісся. там у цей період цвіте верес - цінна медоносна рослина. був цей місяць також ревуном, заревом, сівнем, бабським літом та покрійником. жовтень - час жовтіння листя. цю назву місяць має ще з часів київської русі. в народі його називали грязень, хмурень, листопадник, зазимник, весільник. а також паздерник - від слова паздер, тобто костриця. в цей час переробляли льон та коноплі (від волокон відділяли кострицю). назва листопад прийшла із західноукраїнських земель. у цей час там опадає листя. а на сході україни - дерева вже безлисті. тому в київській русі останній місяць осені звався груднем, а перший місяць зими мав іншу назву. народні назви: грудкотрус, листопадець, падолист, братчини. грудень - від слова груддя. після осінніх дощів розтоптані возами грунтівки замерзали. їздилти такими дорогами було важко - заважали замерзлі грудки. в давньоруські часи цей місяць називали студень. у народі його звали: лютень, хмурень, стужайло, мостовик, трусим.