Які із цих словосполучень є не з змінними словами ! 1) рідна мати .2) мати право 3) працювати добре 4)добре діло 5) защимити таксі хвіст .6) сісти в таксі 7) йти по новому мосту .8) мислити по новому

Хорошего дня

В нашем мире есть много отвратительных и неприятных ситуаций, которые не могут оставить нас равнодушными. С одной из них я столкнулась, когда непринужденно шла по улице мимо остановки.

Я брела мимо и услышала короткий диалог компании взрослых людей, в которой находился примерно четырехлетний ребенок. Там происходили некие разногласии, в ходе которых я случайно подслушала такую фразу: "Не матерись, рядом с тобой сидит твой ребенок!". Меня это смутило, я мельком глянула на ту гоп-компанию и заметила маленького мальчика. По его лицу можно было понять, что он видит это ежедневно.

Мне стало его жаль, ведь ребенку просто-напросто не повезло родиться в такой животрепещущей обстановке, где родители не стесняются в своих выражениях, позволяя находиться в такой некультурной компании, где приветствуется распитие спиртных напитков.

Любов до рідної мови, любов до рідної Батьківщини — невіддільні поняття. Вони споконвіку живуть у людських серцях і притаманні тим, хто шанує історію й культуру власного народу. Дійсно, не було жодного видатного письменника, який би не висловив любові до рідної мови, а також своєї тривоги за її долю. Дійсно, не було жодного поета, який би не покладав на рідну мову найсвітліших надій. Так склалося тому, що кожен митець бачив долю свого народу в майбутньому невідривною від долі української мови.
Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.
Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.
Українська мовна традиція сягає до княжих далеких часів. За часів Київської Русі наше слово повновладно зазвучало на державному рівні. Потім виникли школи, друкарні, які видавали не лише духовні твори, а й підручники, наукові трактати.