Випишіть пасивні дієприкметники. ідентифікований, киплячий, обвислий, укритий, палаючий, в’янучий, асимільований, квітнучий, нагрітий, змарнілий, грітий, озброєний, ношений, осиротілий, тертий, осілий, анульований. з перших букв виписаних дієприкметників складіть ім’я й прізвище історичного героя.​

Ішли лісом два товариші, і вискочив проти них ведмідь.
Один кинувся навтьоки, видерся на дерево й заховався, а другий залишився на дорозі. Робити йому було нічого: він упав на землю й удав з себе мертвого.
Ведмідь підійшов до нього й почав нюхати: той і дихати перестав. Ведмідь понюхав йому обличчя, подумав, що він мертвий, і відійшов.
Коли ведмідь пішов, хлопчик зліз з дерева і сміється:
— Ну що,— кагке,— ведмідь тобі на вухо говорив?
— А   він сказав мені, що погані ті люди, які в небезпеці від товаришів тікають.

Влітку, в селі, де немає багатоповерхових будинків, я виходжу вночі на вулицю, сідаю біля будинку і дивлюся на небо.

Зоряне небо іноді виглядає глибоким бездонним, а іноді здається, що простягнеш руку і можна дістати до зірок.

Спочатку, поглянувши на зоряне небо, стає трохи страшно, навіть паморочиться голова, здається, що, якщо не встоїш на ногах, то можна зірватися в небесну безодню. Але потім розумієш, що небо схоже на пухнасте, м’яке ковдру, воно наповнює й зігріває. І мимоволі, дивлячись на зірки, хочеться посміхатися.

Найбільше мені подобається дивитися на зоряне небо в липні і серпні. Саме в цей час з неба падає багато зірок. Вважається, що якщо встигнеш загадати бажання, поки падаюча зірка не згасло, воно обов’язково збудеться.

Чи це Так — я не знаю. Мені жодного разу не вдавалося загадати бажання, поки падає зірка. Адже вони падають так швидко, в лічені частки секунди. Спалахують, як іскра, проносяться по небу, залишаючи за собою світиться слід, і зникають.

Коли я була зовсім маленька, мені було дуже шкода маленькі зірочки, які падали. Я з сумом говорила мамі: «Ще на одну зірочку на небі стало менше. А раптом на ній теж жили люди?»

А ще мене дуже цікавило: «А куди падають зірки? Можна їх знайти на землі?» На що мама відповідала: «Ні, вони згорають в атмосфері і не встигають долетіти до поверхні землі».

Зараз, ставши старше, я вже сама можу дізнатися про зірки з книг.