Що таке загальновживані слова?

Объяснение:

Загальновживані слова

Основу лексичного складу української мови становлять слова, які розуміють і вживають усі носії мови незалежно від місця помешкання й роду занять. Ці слова називаються загальновживаними.

До загальновживаних належать такі основні групи слів на позначення: спорідненості і свояцтва (мати, батько, брат, дочка, дід), частин та органів тіла (голова, рука, нога, вухо, серце), явищ природи (сніг, мороз, вітер, туман, земля, сонце, повітря), тварин (корова, свиня, вовк, сорока), рослин (клен, дуб, осика, вишня), приміщень і їх частин (хата, кімната, вікно, двері, поріг), їжі й питва (борщ, вареник, сметана, молоко, квас, кисіль), різних предметів (сокира, коса, граблі, стіл, ліжко, стілець), процесів праці (жати, носити, орати), почуттів людини (радість, горе, щастя, гнів), ознак (тихий, добрий, білий), числових понять (два, сорок, тисяча, декілька), абстрактних понять (мрія, доля, життя, совість, воля) тощо.

Загальновживані слова – це слова, які знає кожен носій мови. ... Певні слова несуть якусь експресивну оцінку або мають вузьку сферу вживання, але більшість лексики є нейтральною і тому міжстильовою. Саме остання категорія слів є найбільшою.

"Сонце сходить,то й ніч близенько"-казала моя бабуся колись мені,коли я була маленька і це було у неї в селі.Я завжди її любили,а ці ніжні бабусині слова завжди згадувалися у мої голові,як найкращі спогади дитинства.
У мене народилася донька.Зараз їй 5 рочків.
-Доню,час лягати спати!-промовила я
-Мамо,я не хочу
-Сонце сходить,то і місяць близенько-промовила я
-Мамо,а сонечко теж рано лягає спати?
-Доню,так...Воно завтра раненько встане і буде будити усіх людей своїм світлим волоссям.
-Добре,мамо.До браніч.
-До браніч,сонечко.
Вмить ці слова стали не тільки мені близькими,а й моїй доньці.Колись вона їх також згадає.

"Сонце сходить,то й ніч близенько"-казала моя бабуся колись мені,коли я була маленька і це було у неї в селі.Я завжди її любили,а ці ніжні бабусині слова завжди згадувалися у мої голові,як найкращі спогади дитинства.
У мене народилася донька.Зараз їй 5 рочків.
-Доню,час лягати спати!-промовила я
-Мамо,я не хочу
-Сонце сходить,то і місяць близенько-промовила я
-Мамо,а сонечко теж рано лягає спати?
-Доню,так...Воно завтра раненько встане і буде будити усіх людей своїм світлим волоссям.
-Добре,мамо.До браніч.
-До браніч,сонечко.
Вмить ці слова стали не тільки мені близькими,а й моїй доньці.Колись вона їх також згадає.