Синтаксичний розбір речення. любіть україну у сні й на яву, вмшневу свою україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов'їну

1.Добери до них антонiми. 
День - ніч
боягузтво - сміливість
весна - осінь
горе - радість
багатство - бідність
ненависть - кохання.
Склади три речення з дiбраними iменниками. Визнач вiдмiнки цих iменнiкив.
Від ненависті до кохання один крок. (Р. в.)
Сьогодні зоряна ніч.(Н. в.)
Вересень - перший місяць осені. (Р.в.)
2.Утвори словосполучення,розкривши дужки. Склади й запиши з ними речення. Визнач вiдмінки iменників.
Зварити без солі (Р. в.), розпалити в печі (М.в.), повернутися з подорожі (Р. в.), дивуватися високій врожайності (Д. в.).

Кажуть, що ввічливу людину можна пізнати по тому, як вона слухає. Вміння вислухати співрозмовника, не перебиваючи його, до того ж, вислухати до кінця, навіть якщо висловлюване ним іде в протиріччя з вашими власними думками, — це і є головна з ознак вихованої і ввічливої людини. Таку людину ще називають тактовною, до речі, слово такт походить із латинської мови й має два значення: «дотик» і «почуття». Тактовна людина, починаючи розмову, завжди спробує з'ясувати, чи цікавить співрозмовника те, що вона збирається йому розповісти. Чи не буде йому нудно, чи має він час її вислухати? А для цього треба володіти як словом, так і тактом. Тактовність починається з уміння поводитися з кожною людиною уважно, зважаючи на її душевний стан, це відкриває душу назустріч співрозмовникові, він це відчуває й легко говорить з вами. Болгарська мудрість стверджує: «Тактовність — риса, якої ніхто не помічає, коли вона є, але всякий відчуває, коли її немає». Такі риси, як тактовність, не даються людині від народження, це має бути наслідком виховання й самовиховання. Тому доречним буде висловлювання давнього мислителя: «Є моральна тактовність, котра в гуманної людини виявляється в усіх її вчинках» (Дідро).

Тактовність взаємопов'язана з умінням володіти словом, доречністю реплік чи зауважень. Уміння володіти словом, відчуття краси слова потрібні кожній людині, особливо ж, коли це стосується ввічливості в стосунках. Той, хто відчуває красу слова, вміє словом передати найтонші відтінки людських думок і переживань, підніметься на високу сходинку справжньої людської культури й тим самим буде і цікавим співрозмовником, і тактовною людиною. Ви зробили комусь послугу — вам дякують, або ви маєте комусь подякувати.

Можна це зробити першим — ліпшим словом, а можна це зробити словом продуманим, наприклад: «Прийміть мою найщирішу вдячність» або: «Дозвольте висловити вам подяку». Слід пам'ятати, що дякують «кому», а не «кого».

Психологи давно дійшли висновку, що настрій людини значною мірою залежить від повсякденного вітання, адже наш день починається з того, кого ми першого зустрінемо: тата, маму чи просто когось із однокласників по дорозі в школу. Наприклад, приступає людина до виконання якоїсь важливої роботи й за народною звичкою приповідає: «Щоб легко почалося та добре скінчилося!» або просто: «Боже хоча кожен знав, що подібні побажання собі — лише певною мірою словесний етикет, проте, він кожного разу допомагає людині відповідно налаштуватися виконувати складну роботу.

Неввічливість часом має місце, але це не завжди є виявом невихованості, часом це буває від невміння володіти словом, невміння дібрати якийсь вираз чи певну форму вираження своїх думок. Тому слід вивчати і правила вести бесіду, і вміння бути гарним співрозмовником, і просто показати рівень вихованої людини — це стане запорукою успіху в багатьох справах.