Спільнокориневі слова до слова кобза

ответ:кобзар, кобзарити можливо

Объяснение:

Дружба — це найцінніший скарб» — говорить народна мудрість. і це насправді так. я вірю в справжню дружбу. друг — це той, хто тебе розуміє, з ким ти ділишся таємницями і впевнений у тому, що твої секрети не стануть надбанням наступного ж дня. з другом можна весело проводити час, відвідуючи дискотеку, слухаючи музику. друг , дасть пораду.як добре було в дитинстві гратися з друзями в піску, ліпити пасочки, будувати гаражі, замки. і тоді всі тобі друзі, бо , діляться совочком чи покатати машинку, проїхатись на велосипеді. але в якийсь момент раптом помічаєш, що машинка у вані найдосконаліша, а у роми машинка ще з пультом керування, вдало розвертається, у каті лялька найдорожча. саме тут і робиться той перший крок у виборі друга; всі хочуть товаришувати з тим, у кого найкращі іграшки. і вже в дитинстві ти чуєш від батьків настанови; «не грайся з олею, бо вона…» це так батьки піклуються про наше майбутнє, вирішити проблему вибору друга. у школі знову ж таки друг той, хто дає списати, хто є з підготовкою до контрольної з хімії, де не спишеш.кажуть, що справжній друг пізнається у біді, у випробуваннях. та не хочеться вірити, що лише лихо спроможне відкрити справжнє обличчя друга. невже власне серце не підкаже, що саме він — та людина, єдина у цілому світі, здатна без зайвих слів тебе зрозуміти, підтримати, захистити від негараздів.як же вибрати того єдиного і тільки твого? думаю, що відповідь криється у простій істині: перш за все треба бути самим собою, щирим, відвертим у стосунках з людьми. тільки тоді ти можеш розраховувати на те, що увагу людини зі схожим характером, звичками, уподобаннями. їй буде цікаво з тобою, а тобі — з нею.друг може пожертвувати чимось заради друга. з героїв п’єси івана котляревського «наталка полтавка» можна брати приклад. микола віддав усі зароблені гроші петру, щоб той одружився і був щасливий з наталкою. ці персонажі вчать нас дружби, вірності, взаємності, вміння, переборювати труднощі.я впевнена, що дружба існує, а вірні друзі є, бо сама маю подругу. у нас багато спільного: погляди, звички, прагнення. ми весь вільний час проводимо разом. я ціную в подрузі щирість, доброту, відкритість. дружба — це взаєморозуміння і взаємоповага.

Объяснение:

Мені дуже подобається байка Г. Сковороди "Голова і Тулуб". У ній письменник порівнює людей, які вихваляються зовнішнім, та тих, хто збагнув неоціненність та важливість внутрішнього світу людини. Пихатий Тулуб вихваляється перед Головою своєю одежею, своїми розмірами і своїм нібито важливим значенням, тоді як Голова розуміє (на те вона й голова!), що одяг та пиха не роблять людину людиною. Як казали давні римляни, борода не створює філософа. Тобто зовнішні риси не варто ставити вище за внутрішні, духовні. Цікавою видалась мені і байка "Жайворонки", схожа за проблематикою. Досвідчений Жайворонок каже: "Не той орел, хто літає, а той, хто легко сідає..." Про значення титулів (точніше майже повну відсутність того значення) розповідає нам байка "Олениця та Кабан", у якій Кабан став бароном, проте залишився "свинею" — як в прямому, так і в переносному значенні... Прекрасну філософську ідею сродної праці Г. Сковорода висловив і у байці "Бджола та Шершень"

До появи байок Г. Сковороди в тогочасній українській літературі байки існували лише як елемент інших великих творів. Григорій Сковорода створив настільки яскраві приклади цього жанру, що їх самобутність не викликала жодного сумніву! У своїх байках Сковорода алегорично висловлює основні ідеї своєї філософії: ідею сродної праці, необхідність цінувати духовне вище за матеріальне, ідею самопізнання та духовного вдосконалення людини, роздуми над проблемами виховання та самої сутності людського життя. Це такі важливі питання! Як же філософ зміг втілити їх в такому, на перший погляд, розважальному жанрі, як байка? Насамперед він майстерно добирав сюжети для своїх байок. В образах тварин, птахів, рослин ми одразу ж впізнаємо певні риси людської вдачі, певні типи людей. Тому читач отримує одразу "два в одному": і цікавий сюжет, і повчальний зміст. Для досягнення більшого виховного ефекту Г. Сковорода ділить байку на дві частини: в одній він викладає сюжет, у другій — мораль до цього сюжету, пояснення та підтвердження тих думок, що вже самі на в уважного читача. Повчальну частину сам письменник назвав "сила". І дійсно, байки Сковороди мають надзвичайну силу: силу очищувати людей, змінювати на краще їхні душі, виправляти їхні життєві принципи...