Фонетичний розбір слова : безперечно функція будь ласка зробіть

ответ:                                                                

слово:

функція

букви:

ф, у, н, к, ц, і, я

кількість букв:

7

звуки:

[ф у н к ц' і й а]

кількість звуків:

8

звукова модель:

[– ○ – – ᐀ ○ ᐀ ○]

кількість складів:

3

слово:

безперечно

букви:

б, е, з, п, е, р, е, ч, н, о

кількість букв:

10

звуки:

[б е з п е р е ч н о]

кількість звуків:

10

звукова модель:

[– ○ – – ○ – ○ – – ○]

кількість складів:

4

З давніх-давен склалося так, що кожна держава має державні та деякі інші додаткові символи, головними серед яких є герб країни, її прапор і гімн. Гербом України зараз прийнято вважати тризубець. Але це дещо не так, адже це лише малий герб країни, а над головним робота й досі не закінчена. Та так чи інакше, але саме тризубець, у будь-якому випадку, буде складати основу великого українського герба. Цей символ нашими співвітчизниками використовувався ще в середньовіччі. Пізніше тризубець став знаком деяких великих князівських родів Київської Русі, зокрема Данили Галицького, Володимира Великого і князя Святослава.

Що ж означає тризубець? На це питання існує кілька відповідей. По одній із версій три зуба емблеми символізують три природні стихії – землю, воду і повітря. Друга версія допускає, що тризубець – це символ триєдиного Бога, Святої Трійці. А український гетьман Микола Грушевський вважав, що тризубець міг бути верхівкою символу гетьманської влади – булави.

Щодо прапора України, то історія з’єднання жовтого і блакитного кольору на ньому бере свій початок від герба Галицько-Волинського князівства, на якому було зображено жовтого лева на блакитному тлі. У сучасному світі кольори українського прапору частіше усього пов’язують з синім небом та золотими хлібними нивами.

Жив собі заможний чоловік із сином. Коли хлопець став дорослим, батько сказав:
– Вирушай у подорож світом. Ось тільки поспішай не гроші заробляти, а розуму набиратися. Дізнайся, як живуть і працюють люди.
Дав золотих монет на дорогу, наказавши їх не витрачати даремно, благословив і відпустив.
Мандрував юнак, коли це опинився в одному місті. Дивиться: ведуть чоловіка до в’язниці.
– Скажіть, люди добрі, – звернувся він до оточуючих, – що поганого зробив цей бідолаха?
– Має багато боргів і не може їх сплатити. Тому повинен сидіти за ґратами.
Мандрівник звернувся до суддів:
– Панове, чи можу сплатити борги чоловіка та викупити його з неволі?
– Будь ласка, – почув у відповідь юнак.
Хлопець віддав усі гроші, продав одяг і нарешті зібрав потрібну суму. Судді відпустили в’язня, й вони вдвох вирушили подорожувати світом без копійки в кишені.
Одного разу зголоднілі мандрівники лягли відпочити під деревом.
– Набридло таке життя й тебе шкода, – раптом сказав викуплений чоловік. – Адже не з власної вини страждаєш. Ходімо до моєї названої сестри, чарівниці, хай зарадить нашим бідам.
– Згода.
Довго йшли, нарешті дісталися лісу. Дерева височенні – аж до самого місяця, листочки на них золоті, а гілки – срібні. А посеред галявини палає яскравий вогонь і дим в’ється.
Хлопець, недовірливо оглядаючи все навколо, тільки шепоче:
– Дивина яка…
– Не бійся, – заспокоює товариш. – Ніхто нас не скривдить, адже тут мешкають мої названі сестри з матерями. Зачекай, повідомлю про наш прихід. Тільки запам’ятай: якщо тобі дороге життя, не кажи жодного слова. Будь уважним, адже під золотим деревом збираються чарівниці, щоб вишивати й таночки водити. Якщо помітять, нашлють закляття.
Сказавши це, чоловік мов крізь землю провалився. Минув якийсь час. Юнакові набридло чекати, й він вирішив прогулятися лісом. Раптом дивиться: крилаті дівчата танок водять. Сховавшись, хлопець хотів по гати за красунями, та, на біду, одна з них помітила не гостя й наслала чари. Тієї ж миті бідолаха осліп та онімів.
Невдовзі на крилах прибув товариш, дістав маленьку сопілку, сів на дереві й заграв. З усіх боків почало злітатися стільки чаклунів і чарівниць, братів і сестер названих, що й не злічити. Подалися вони шукати в лісі цілющі трави, щоб вилікувати юнака. І справді, незабаром гість одужав.
Крилаті дівчата почали вмовляти красеня лишитися з ними, обіцяючи оженити на найвродливішій чарівниці.
Хлопець подумав-подумав і сказав:
– Дякую вам усім, але на мене чекає старий батько. Багато чому навчився, мандруючи світом, і у вас хорошу науку здобув. Найкраще там, де серце лишилося. Моє – в батьківському домі.
Повернувся юнак до тата мудрим і спокійним та з чарівними подарунками. Незабаром зустрів дівчину, з якою створив гарну сім’ю, і жили вони у щасті й коханні.