Повний синтаксичний розбір. в один з тих хороших весняних ранків україни коли ліси задирають свої гілки і дивляться у синє небо, коли зелена трава укриє чорну землю, коли ясне сонечко приязно світить, коли кожна пташка заливається, освіжега ранковою прохолодою, місто почуло нерідні й сумні звуки барабана.​

Н. Сто вісімдесят дев'ять
Р. ста вісімдесяти (вісімдесятьох) дев'яти (дев'ятьох)
Д. ста вісімдесяти (вісімдесятьом) дев'яти (дев'ятьом)
З. сто (ста) вісімдесят (вісімдесятьох) дев'ять (дев'ятьох)
О. ста вісімдесятьма (вісімдесятьома) дев'ятьма (дев'ятьома)
М. на ста вісімдесяти (вісімдесятьох) дев'яти (дев'ятьох)

Н. Сто вісімдесят дев'ятий
Р. сто вісімдесят дев'ятого
Д. сто вісімдесят дев'ятому
З. Н. або Р 
О. сто вісімдесят дев'ятим
М. на  сто вісімдесят дев'ятому

Н. Дев'яносто шість
Р. дев'яноста шести (шістьох)
Д. дев'яноста шести (шістьом)
З. Н або Р
О. дев'яноста шістьма (шістьома)
М. на дев'яноста шести (шістьох)

Н. Дев'яносто шостий
Р. дев'яносто шостого
Д. дев'яносто шостому
З. Н або Р
О. дев'яносто шостим
М. на дев'яносто шостому

Пам'ятник Іва́нові Фе́дорову у Львові —пам'ятник першодрукареві на території України Іванові Федорову у Львові, що знаходиться на вулиці Підвальній, 13. Встановлений 26 листопада 1977 року на честь т.зв. «400-ліття книгодрукування на українських землях». Площа навколо пам'ятника — найбільший букіністичнийринок Львова.
У 1964 році відзначали 400-річчя з часу видання першої книги, друкованої І. Федоровим у Москві. Одним із запланованих ювілейних заходів було встановлення меморіальної плити Івану Федорову з метою побудови упродовж наступного десятиріччя пам'ятника друкареві. Меморіальна плита була закладена у сквері між вулицями Підвальною та Івана Федорова.

1977 року львівські скульптори дістали замовлення на пам'ятник з Москви з умовою спорудити його за 2 місяці. За такий короткий термін це було нереально, тому існує думка, що скульптори взяли макет типового радянського солдата, додали голову Федорова і дали в руки книжку. Доказом називають фартух, у якому легко впізнати шинель, і кирзові чоботи на ногах у друкаря.

«Далебі пам'ятник був покликаний не стільки задовільнити естетичні уподобання, скільки через правильно висмикнуті з бурхливого потоку історії Львова факти легалізувати в очах галицької громадськости комуністичний режим з осередком у досі ментально чужій львів'янам Москві», — вважає публіцист та дослідник архітектури Павло Шубарт