Основи ораторського мистецтва

Моє село невелике, порівняно з містом, але дуже мальовниче. Зветься воно Яблунівкою. Через село протікає тиха річка, яка заросла комишем. Там купаються місцеві гуси, а на березі пасуться корови. А далі розташований шматок незайманого степу, горби та схили. Весною він увесь заквітчаний, а влітку вітер доносить до села духмяні пахощі степових трав. Зі степом стикаються рівні зелені поля. Тут агрофірма та фермери вирощуют пшеницю, кавуни та дині, а ще — овочі. На схід від села розташований невеликий та неглибокий ставок. Він має штучне походження. Його вирили десь сімдесят років тому. Саме сюди селяни ходят рибалити та купатися, бо в самій річці суцільні мул, комиш та жаби. Наше село цивілізоване. В ньому багато вулиць, навіть є так звані “краї” . Наприклад,та частина села, що знаходиться біля річки, зветься “Жабівкою”. У нас є газопровод, магазини, середня школа, дітсадок, будинок культури. Ще в селі є церква, саме тому село споконвіку зветься селом, а не хутором. До нас можна доїхати з районного центру на автобусі, який ходить тричі на день. Більшість селян живе у садибах. Вони саджають великі городи та збирають у власних садках яблука, вишні, черешні та груші. Проте в селі є навіть кілька двоповерхових будинків з квартирами. Коли я стану дорослим, то обовязково поживу певний час у місті. А потім повернуся до рідного села, бо краще жити серед природи.

Одного прохолодного зимового ранку до зайця завiтав його друг кролик. Хоча це й було не сподiвано, але зайчику було приемно, що про нього пiклуються. Зайчик одразу ж почав пригощати свого друга. Вiн вiдкрив банку малинового варення та зробив горячий час, аби кролик трiшечки нагрiвся. Потiм вiн показав своему друговi свiй дiм та комiрчину, де знаходяться всi запаси на сурову зиму. Так як його другу вже час було йти додому зайчик дав кролику баночку солодкого медку. Зайчик пообiцяв кролику обов'язково завiтати до нього у гостi!