Присловия на украйнскай мове​

Бджола мала, а й та працює[1].

Без діла жить — тільки небо коптить[1].

Без діла слабіє сила[1].

Без охоти нема роботи[1].

Без роботи день роком стає[1].

Без сокири не тесляр — без голки не кравець.

Без труда нема плода.

Будеш трудиться — будеш кормиться[1].

Від роботи й коні дохнуть

Губами говори, а руками роби!

Де руки й охота, там скора робота[2].

Для нашого Федота не страшна робота[2].

Діло майстра величає[2]!

Добре діло утіха, коли ділові не поміха[2].

Добре роби — добре й буде!

Добрий початок — половина діла[2].

Добра пряха на скіпку напряде.

Добре тому ковалеві, що на обидві руки кує!

За один раз не зітнеш дерева враз[2].

Заклопотався, як квочка коло курчат[2].

Зароблена копійка краща за крадений карбованець.

Кожна пташка своїм дзьобиком живе[3].

Коли є до чого жагота, то кипить в руках робота.

Коли почав орати, то у сопілку не грати!

На мою думку,до людей похилого віку що найменше потрібно ставитись з повагою.Це люди, які  прожили значно довше за нас ,В їх житті було багато гірких,сумних моментів,бо більшість з них пережили війну ,голод,переселення.Причому в ті часи вони були ще дітьмиВченими доведено ,що психіка формується саме в дитячому віці,тому бажано ніяких стресів.А під час війни їм прийшлось пережити не найкращі моменти свого життя.Загалом ,я вважаю,що війна -це настрашніше що може бути,і мені боляче коли теперішня молодь дивиться на ветеранів з насмішко . 

Кажуть, що перше справжнє знайомство людини з книгою відбувається завжди випадково, незважаючи на те, що в будинку, де він виховувався, можливо, є багато книжок. Так сталося і зі мною. У моїх батьків велика домашня бібліотека, але та книга, яка відкрила для мене світ художньої літератури, потрапила мені до рук випадково. Я б сказав, навіть проти моєї волі. Батьки виховували в мені повагу до книг, але в мене воно так і не з'являлося. Я любив вирізати з картону всякі фігурки і склеювати з них які-небудь композиції. Одного разу я щось склеював і як преса використовував першу що попалася на очі товсту книжку. Коли це помітили батьки, вони мене пожурили і змусили поставити книжку на місце. Я недбало поклав книгу на стелаж плазом. Батько зажадав, щоб я поставив її як годиться - в загальний ряд. Я вирішив, що наді мною просто знущаються, і надувся. Тоді батько сказав мені, що, якщо б я знав, що в цій книзі написано, я би вів себе зовсім по-іншому. На щастя, я був цікавий. Та ще батько підлив масла у вогонь, сказавши, що якщо б я опинився на безлюдному острові і мені попалася будь-яка книга, то вона б стала для мене дорожче за все на світі. Ось таким простим шляхом я відкрив для себе книгу Михайла Булгакова "Майстер і Маргарита". 
З першого прочитання я вловив в ній тільки барвисті картини дії і фантастичні моменти. Потім я перечитував її ще кілька разів. І нарешті відкрив у романі Булгакова щось глибоке, особисте та навіть інтимне для 'своєї душі. Тепер, коли я кажу про Булгакова та його твори, то мимоволі говорю про себе. З російських письменників він мені найближчий і буде супроводжувати мене все моє життя. 
Назавжди запам'яталося мені відчуття гострої жалості - як при розлученні з дуже близькою людиною, коли я перегорнув останню сторінку роману "Майстер і Маргарита". Мені здається, Булгаков своїми творами відтворив власне життя у мріях і реальності. Його доля як письменника була трагічна. Але цьому виною, я вважаю, було не суспільство взагалі, а несозвучного письменника радянської епохи. Булгаков не зміг і не захотів стати "радянським" письменником. Це глибоко моральний вчинок людини, вчинок, гідний наслідування. Свої, поки ще невеликі, проблеми я намагаюся вирішувати в ключі мого улюбленого письменника. Терпінню і мужності також можна вчитися у Булгакова. Згадаймо, як письменник кінчає свій твір "Життя пана де Мольєра": "І я, якому ніколи не судилося його побачити, посилаю йому свій прощальний привіт!" Ці слова письменника як були сказані їм про себе самого, про письменника, охарактеризованих ним так: "Терпляче і самовіддано писав він все життя - і здебільшого в" стіл ", іноді, втім, не витримуючи, знищуючи рукописи, зовсім як його літературний герой, майстер в суворій шапочці, загнаний у божевільню дружними зусиллями критиків ..." 
Письменник Булгаков своїм життям і творчістю довів мені, що справа, якій людина присвячує своє життя, існує в більш високому вимірі, ніж його особистість. Його життєве справа перебуває в царині ідей і духу. Книга талановитого письменника здатна до знайти життєву гармонію багатьом її читачам. До зустрічі з глибокої книгою, я вважаю, життя людини не має особливого сенсу. На тлі художнього досвіду книги, запала йому в душу, людина починає серйозно осмислювати своє життя. Письменник як би говорить своєму читачеві: "Ви народжені на землі, щоб виконати своє призначення".
Отже, прочитання мною роману М. Булгакова "Майстер і Маргарита" порушило в мені одного разу бажання пошукати ще більш глибокий зміст в нашій дійсності. Я прочитав на сьогоднішній день майже всього Булгакова і продовжую з задоволенням читати інші книги. Час засилля масової інформації не може вплинути на мою любов.