Написать или переделать концовку рассказа "федько - халамидник"

Продовження...

Він мав в ікнці вижити і почати життя заново тобто не сам а з друзями і батьками.Не дивлячись на всі перешкоди рухався вперед.І зрозумів сенс життя.

Кінець твору

И она со всей силы ударила Федю по голове. Федя аж упал на одно колено и закрыл руками голову. Мать снова хотела ударить его.

— Минуточку, Іванихо! — остановил ее отец Толин и поднял Федю.

— Встань... Ждите, Іванихо... Я хочу спросить его... Федько, я верю тебе, я знаю, что ты никогда не врешь, не ври и теперь: говори, ты потащил Толю на реку?

Федя трясся, колени ему согнулись и хилитались на все стороны. Он молчал.

— Говори же, падлюко! — торсонула его мать.

Федя глянул на Толю,— то большими, полными страха и тоски глазами смотрел прямо на него. Слезы текли ему по щекам и останавливались в уголках рта. Толя машинально слизывал их языком и все смотрел на Федю с ожиданием чего-то страшного.

— Ну, говори же, Федьку! — нетерпеливо сказал отец Толин.

Федя отвел глаза от Толи, наклонился и тихо сказал:

— Повел...

— И толкнул его на лед?

— Пихнул...

— Паршивець же ты! — крикнул Толин отец и сильно хляснув Федю по лицу. А потом вернулся к Федькової матери и сказал:

— Надеюсь, что на этот раз муж ваш накажет его, как следует... Иначе, лучше очистите мне кватирю.

Феде снова упала с головы шапка, как ударил его Толин отец. Он поднял ее и посмотрел на Толю. Но Толя прижимался к матери, которая радовала уже и жалела его.

А вечером, когда должен был прийти отец Федькив с работы, Федя кашлял и облизывал горячие губы. Ему было ужасно жарко.

— Ага, бухикаєш, кашляешь, идоле? — обзивалась от печи мать.— Подожди, подожди, возьмет тебя черт... Вот еще пусть отец придет и погріє еще ремінем. Что, есть жар?

— Есть...—тихо ответил Федя, а сам присматривался, как в глазах его стояли странные желтые и зеленые пятна.

Когда отец пришел и мать стала ему рассказывать, Феде в глазах уже было совсем желто и голова была страшно тяжелая и горячая; была такая тяжелая, что нельзя было держать ее на плечах и хотелось положить или на стол, или на землю, или хоть в печь — чтобы положить.

Мать говорила, но Федя даже не слушал и не помнил уже ничего. Он только, как сквозь сон, видел, что папуля чего-то ужасно стал злой, такой злой, что аж говорить не мог и только хватался то за горло, то за ремень.

Потом Федю положили на стул и били уже, как следует. Но Федя и на этот раз даже не вскрикнул. Только, как отец пустил на мент руку, которой держал его, Федя упал наземь и не рушався.

— Встава-ай!! — ревнув отец и потянул сына за руку; но рука была такая горячая, а лицо сына было такое удивительно спокойное, что отец бросил ремень и наклонился к Феде. Федя уже ничего не слышал и не видел.

А через три дня он лежал мертвый. Раза два он приходил в сознание, спрашивал, били ли Толя, что-то бормотал и вновь падал без сознания. Я в обмороке кого-то просил, кому-то грозил и все чего-то допытывался у Толи.

Отец и мать не одходили от его постели, дрожали и молча боролись со смертью. Но смерть победила.

На четвертый день Федю хоронили. На кладбище шли ребята со всех соседних улиц. Спірка, Степка и Гаврик плакали навзрыд.

А Толя тихонько выглядывал из окна. Мама ему строго приказала не выходить до уличных ребят.

А ему было интересно посмотреть, как будут хоронить Федька-оборванца.

Когда Федькова гроб скрылись за углом улицы и уже не было никого видно, Толя отошел от окна, перекрутивсь на одной ноге и побежал играть с чижиком.

Этого чижика он сказал Федьковій матери отдать ему, потому что он его выиграл у Феди.

Якось бабуся вирішила пройти курс лікування...

-Добрий день,лікарю-заговорила бабуся

-Доброго!- з посмішкою відповів лікар

-Я прийшла до вас , щоб пройти курс лікування

- Добре...Ходімо тоді, тільки скажіть ваші дані- з серйозним обличчям сказав лікар

-Пишіть, Боренко Людмила Володимирівна , 1599 р.

-Добре ходімте)- відповів лікар

Бабуся разом з лікарем пішли.Вони пройшли весь курс, і бабуся залишилася чекати результатів...

Лікар спокійно підійшов до бабусі:

-Що ж я вам можу сказати ... - З усмішкою сказав він

-Що ,лікарю,все так погано?- перелякалася бабуся

-Заспокойтеся, навпаки, у вас немає жодної хвороби , так що можете йти відпочивати

-Дякую вам.Бувайте.

-Бувайте,бабусю...

І бабуся спокійно пішла додому...

Археологи стверджують, що виник Київ ще за кілька тисяч років до нашої ери. Але оскільки поселення племен, що розташовувалися на території сучасного Києва, згодом прийшли в занепад, то початком історії Києва прийнято вважати кінець V ст. нашої ери, коли населення стало проживати тут постійно. Археологічні розкопки залишків стародавнього городища на Старокиївській горі підтверджують цей факт.

Із VI ст. Київ поступово набуває рис феодального міста. Завдяки вигідному географічному положенню, Київ приваблював князів, купців, ремісників, які перетворили його у великий торговельний і ремісничий центр Східної Європи. За часів правління новгородського князя Олега Київ став князівською столицею могутньої слов'янської держави ― Київської Русі.Найважливішою подією для Києва стало прийняття Руссю християнства. У цей час був побудований перший кам'яний християнський храм ― Десятинна церква. У XI ст. за наказом князя Ярослава Мудрого були зведені Софійський собор, Золоті ворота, заснований найдавніший слов'янський монастир ― Печерська лавра, відкрито першу в Київській Русі бібліотеку.

Після смерті князя Володимира Мономаха в XII ст. розпочався процес дроблення держави на безліч князівств. У 1240 р., скориставшись тимчасовим політичним ослабленням, онук Чингісхана ― Батий, зібравши незліченні орди монголо-татар, узяв місто приступом. Настав кризовий момент в історії Києва. Майже сто років монголо-татари безчинствували на українських землях.

Новий період в історії Києва починається в XV ст., коли місто увійшло до складу Великого Князівства Литовського. Після об'єднання Литви і Польщі в одну державу настав занепад славного міста через утиски його католицькою Польщею. Це призвело до визвольної боротьби українського народу проти Речі Посполитої під проводом Б. Хмельницького. У результаті Київ і вся Україна перейшла в підданство Російській імперії.

Объяснение:

я не знаю чи це правильно