Напиши текст-розповідь про свою сім'ю(мама леся, тато андрій, я -7 речень)

моя сім'я складається зі чоловік.моя сестра(брат) навчається іверситеті.ми граемося кожний день.я дуже її(його) люблю.мої батьки багато працюють , але завжди знайдуть чис для мене.вони поцікавляться моїми справами у школі, мені.разом з сім'єю ми відпочиваємо на річці, на морі. ходимо у кінотеатри, театри, зустрічаємося з друзями.

у світі йде одвічна боротьба двох протилежних сил: добра і зла. кожна людина на своєму шляху обов'язково зустрічається з їх проявами і після цього набуває життєвого досвіду, мудрості.

обидві ці сили дуже могутні, тільки одна з них творча, життєдайна, а друга- руйнівна, страшна, жорстока.

яким прекрасним могло бути наше буття, якби кожна людина жила за правилом: "поводься з іншими так, як би ти хотів, щоб поводилися з тобою". тоді б зникли війни, сварки, вбивства, злочини, ворожнеча, помста- всі ті атрибути зла, які несуть людям знищення.

поспішаймо творити добро, щоб наша земля квітувала , повнилась дитячим сміхом, буяла радістю!  

по всьому світові утворюються громадські організації із захисту тварин. на жаль, це не тільки вияв любові людей до братів наших менших, а й реакція на жорстокість, жертвами якої іноді стають і улюбленці. мені здається, що цю проблему треба терміново вирішувати: мені прикро дивитись на кількість безпритульних собак та котів, прикро дізнаватись про вимираючі види екзотичних тварин, та й взагалі ставлення людини до своєї домівки — планети земля — просто вражає, в негативному розумінні, як не шкода.

у багатьох державах є закон про захист тварин, де горе-хазяї, що жорстоко поводяться з твариною або її на вулицю, підлягають адміністративній або навіть кримінальній відповідальності. наскільки мені відомо, в україні теж є зародки такої правової бази, але вона поки що неефективна. у великих містах діють організації волонтерів: завдяки ним безпритульні тварини знаходять домівку в благодійних притулках, де їх можуть пізніше забрати нові власники з більш відповідальним та уважним ставленням. але таких притулків, з огляду на кількість тварин, що потребують , катастрофічно не вистачає.

наші родичі, що мешкають у києві, розповідали, що взяли кошеня з такого притулку. вони казали, що їм було так шкода дивитися на всіх цих цуценят та котів, які прагнули нового дому, що вони пішли звідти зі сльозами на очах. зрештою, умови у таких благодійних притулках, що фінансуються за рахунок приватних осіб, досить пристойні.

проблема захисту тварин не обмежується лише життям іх улюбленців, адже й дикі звірі, які звикли самі про себе дбати, зараз потребують людини: настільки великий вплив цивілізації на природне середовище. у червоній книзі наведено список видів, що перебувають під загрозою зникнення. про збереження їх піклуються в основному зоопарки та інші заклади. але мені здається, що це стосується кожного: ставлення до навколишнього світу має ґрунтуватися на гармонії та повазі, як би банально це не звучало. зрештою, лісові пожежі, що виникають через ість туристів, засміченість природи, — усе це наслідки діяльності звичайних людей. і якщо ми не можемо , то маємо принаймні не шкодити!

минулого літа я вперше подорожував кримом у пішому поході з наметами — до цього мені доводилось відпочивати тільки в дитячому таборі чи в санаторії. з походу я приніс безліч вражень — краса нашої природи не залишає мене байдужим! море, гірські пейзажі, вогнище і вечірні розмови під безкраїм кримським але одним із найсильніших вражень були масштаби впливу «цивілізації» на прекрасні місця. а вплив цей був у кількості сміття! от словники кажуть, що цивілізація — це ступінь і міра матеріального, духовного, наукового розвитку суспільства. а ще цивілізація в одному зі значень є синонімом культури! саме тому так прикро вражає ситуація з піклуванням про природу та. тварин: цивілізовані люди не мають елементарних принципів культури, засмічуючи все навколо, не дбаючи про наслідки розведених вогнищ, не звертаючи уваги ні на що, не піклуючись про власне майбутнє.

тварини, природні заповідні зони, ресурси землі потребують нашого захисту. потребують уважного ставлення та раціонального, поміркованого використання. зрештою, ні тварини, ні природа не мають дару мовлення, аби висловити нам свої проблеми. але якщо ми не навчимося чути без слів, не станемо по-справжньому цивілізованими, природі доведеться «розмовляти» іншою мовою — мовою змін у кліматі, вичерпаними ресурсами та смертю цілих біологічних видів!