Невелике висловлювання про творчість лесі українки

Кожна людина має потребу у спілкуванні. Потрібно комусь довірити свої секрети, спитати поради і знати, що в тебе в житті є людина, на яку ти зможеш покластися у будь-якій ситуації. Саме для цього і існують справжні друзі.

У повсякденному житті нас оточують люди, з якими ми ходимо до кав’ярні, відпочиваємо на пікніках, спілкуємось, розважаємось. Це є приятелі, а не друзі. Бо як тільки вам стане не до веселощів, прийде біда або хвороба, поряд с вами не буде жодного з тих приятелів. Недарма ж є прислів’я: ” Друг познається в біді.” Тільки в біді з нами поряд залишаться справжні друзі,- ті, хто до пережити найважчий період у нашому житі.

Справжня дружба потребує самопожертви. Необхідно інтереси друга ставити поряд зі своїми, вміти від чогось відмовитись заради іншого. І дати другу те, чого ти чекаєш від нього. Всі ми прагнемо стати кращими, чомусь навчитися в житті, і в цьому нам теж до дружба. Вона виступає в нашому житті в якості психотерапевта. Довірити потаємні мрії, отримати співчуття, – для цього теж потрібні друзі.

Одразу зрозуміти дуже складно, хто є дійсно справжнім другом. Для цього має пройти деякий час, потрібно пережити якісь життєві ситуації. Дружба допомагає нам пережити самотність, яку іноді ми всі відчуваємо. Бо в кожного в житті буває мить, коли вас не розуміє сім’я, коли весь світ налаштований проти, і лише друг буде поряд, і лише він зрозуміє, підтримає, дасть пораду і до .

Для мене мої друзі- це найдорожчі після батьків люди. З ними я проводжу багато часу, шукаю відповідь на деякі питання, прводжу весело вільний час. Я дуже ціную нашу дружбу, намагаюсь не сваритися та завжди прийду на до , якщо це знадобиться. Щоб мати вірного друга, потрібно і самому стати таким. Бо якщо ти хитритимеш, обманюватимеш, будеш зверхньо ставитися до оточуючих, не звертатимеш уваги на чужі проблеми, не будеш приділяти достатьньо уваги близьким, то і до тебе будуть відноситися відповідно.

А якщо ти уважний, співчутливий, не байдужий до бід та радощів своїх близьких, то буде і у тебе справжня дружба, яку потрібно цінувати, берегти та усіляко підтримувати...

Це велике щастя, що ми живемо на такій географічній широті, де маємо аж  чотири пори року – прекрасні та несхожі між собою. Усі вони дарують нам свою красу. Осінь вважається найпримхливішою, мабуть, через мінливість осінньої погоди. То світить нежарке сонечко, то накрапає сумний дощик, то стоять сірі похмурі дні, то дує сильний вітер…  Проте є в осені величава дозріла краса.У вересні та на початку жовтня природа пишна, яскрава: дерева змінюють зношене вже зелене вбрання на розкішні золоті шати, оздоблені яскраво-жовтими та червоними прикрасами. Спека минула. Стоять теплі ясні дні, погода м’яка, що так і хочеться блукати тихими вуличками та милуватися красою, що оточує тебе.Аж очі розбігаються від багатства кольорів! Зацвітають осінні квіти – айстри, жоржини, та й досі пливе в повітрі аромат троянд. У пору бабиного літа все навколо вкрите вигадливими сіточками-павутинням. І коли пройде легкий дощик, його краплі плутаються в них та виблискують на сонці, не змочивши творіння павуків.А потім осінь стає сумною. Поволі опадає листя з дерев, перетворюючись на м’який килим, що шурхотить під ногами. А якщо раптом вдарить хоч легенький мороз, більшість дерев роняють усе листя водночас. До наступної весни вирушають птахи у теплі краї. Стає холодніше, і тому не хочеться дощу, а дощить частіше й частіше. І вітер дужчає. Ще й сонце заходить усе раніше, на вулиці холодно та незатишно. І осінь, прощаючись з нами, непомітно переходить у зиму…