- звуки [ст] — [шч] чергуються при творенні пасивного дієприкметника, що є в речени А від несправдженої мрії болить серце. (Англ.) Б Мощеною дорогою на гору не вийдеш. (швед.) в заборонений шлях часто буває дуже в'їжджений. (Норвеж.) г Гріш збережений не гірший від заробленого. (Чес.)

Варіант Б

Объяснение:

[мостити] -> [мошчений]

Мов поганих не існує в світі, Є лише погані язики. А. Бортняк
Раби – це нація, котра не має Слова. Тому й не зможе захистить себе. Оксана Пахльовська

Мова – це наша національна ознака, в мові – наша культура, сутність нашої свідомості. Іван Огієнко
Руйнування мови – основи національної культури – це вже не просто вина, а злочин держави перед народом. А. Мокренко
Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу. Ліна Костенко
Мова – душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб. Іван Огієнко

Основу святкового календаря складав 12-місячний рік. Він був пов'язаний з трьома сонячними фазами: зимовим і літнім сонцестоянням, а також літнім рівноденням. Найхарактернішим атрибутом свят було запалення священного "живого" вогню, який добувався тертям. Християнство прийшло на Русь із Візантії, маючи свої власні традиції й ретельно розроблений культ. Насаджуючи свій літургічний календар подій "священної історії", християнська церква намагалась викорінити "богомерзькі" традиції язичницьких вірувань та обрядів. Цей процес релігійного двоборства затягнувся на довгі століття і не увінчався остаточною перемогою православ'я. І зараз у багатьох дійствах, приурочених церковним святам, можна впізнати пережитки стародавніх язицьких традицій. На Поділлі язичницька обрядовість мала глибоке і міцне коріння. В календарі подолян не було чітких розмежувань між зимовими, весняними, літніми та осінніми сезонами. Кожен з них логічно переходив в наступний, створюючи замкнений цикл вічного кругооберта природи, чергування періодів роботи і відпочинку. Найсприятливішим для селянського дозвілля був зимовий період, особливо насичений різноманітними звичаями та обрядами. Святом, коли "вводиться літо в зиму", на Поділлі вважали Введення (21 листопада за старим стилем). З ціїю датою пов'язано чимало прикмет, прогнозів і магічних звичаїв. Характерним звичаєм Введення був прихід першого відвідувача - "полазника". В основі його лежить "магія першого дня" - віра людей в щасливу або нещасливу прикмету. На Введення не заходила першою до хати жінка або дівчина - це могло принести нещасття. Проте візит чоловіка обіцяв щастя і добробут. "Магії першого дня" дотримувались і в інші свята (на Миколи (6 грудня), на Ганни (9 грудня) та на Різдво (25 грудня)).