Які форми слів уходять до дієслівної парадигми. Проілюструйте це прикладами з тексту. Молодь увечері збиралася на калиту. Дівчата випікали великий корж, підв’язували його до свол�ка, а хлопці за будь-яку ціну мали проїхати на коцюбі й відкусити шмат. Присутні намагалися розсмішити «коцюбника» – так називали того, хто «їхав на коцюбі». Якщо його розбирав сміх і він не зумів посмакувати калитою, то невдаху обмащували сажею. При цьому присутні трохи не падали від реготу. Пізно ввечері дівчата збиралися в окремий гурт для ворожінь. Узявши вдома борошна, сходилися до однієї з подружок. Щоб замісити його, тричі ходили до річки; воду приносили лише в роті. Зачерпнувши долонею із дна джерелиці, дивилися, що потрапляло до рук: якщо камінець – майбутній чоловік буде муляром, земля – хліборобом, скіпка – столяром… Нерідко хлопці, перестріваючи дівчат, брали їх насміх. Зготовлені пампушки (балабушки) випікали в печі й клали на ослінчик. Господиня впускала до хати зголоднілого пса. Чий виріб він з’їдав найперше – та юнка найшвидше вийде заміж. У деяких районах, зокрема на Поліссі, влаштовували своєрідне дійство – «сіяли льон». Дівчата вибігали на вулицю, імітували сівбу льону (деінде конопель) і «волочили ниву» спідницями, приказуючи: «Святий Андрію, на тобі конопельки сію, дай же мені, Боже, знати, з ким їх буду брати!». Увечері, напередодні Андрія, кожна господиня ретельно мила пікну діжу. Особливо дотримувались цього звичаю жінки, у котрих були дочки; вважалося, якщо знехтувати обрядом, то їм буде важко розроджуватися, коли завагітніють. Як відомо, пікна діжа виконувала в господарстві, крім виробничого призначення, і важливу магічну роль: її тримали в найпочеснішому місці, ретельно мили, не використовували для жодних інших цілей; лиш на весіллі вона символізувала затишок майбутньої родини (З журналу

Хотинська фортеця, одна із наймальовничіших і найвеличніших середньовічних фортець в Україні, є також і одним із семи див країни. Знаходиться вона в місті Хотин Чернівецької області, у 27 кілометрах від Кам'янця-Подільського.

Завдяки своєму стратегічному розташуванню на важливих транспортних шляхах Хотин протягом століть залишався ласим шматочком для багатьох завойовників.

Хотинська фортеця веде свій початок від Хотинського форту, створеного у Х ст. князем Володимиром після приєднання до Київської Русі буковинських земель. Укріплення було споруджено на кам'янистому мисі, утвореному високим правим берегом Дністра і долиною його дрібної притоки. Спочатку це був замкнений земляний вал з дерев'яними стінами і оборонними спорудами. Завданням форту було оборона поселення Хотин і переправи через річку.

Твір на хотинську і т.д

Объяснение:

Хотинська фортеця — це фортеця XIII–XVIII століть, що тепер є Державним історико-архітектурним заповідником. Розташована вона у старовинному буковинському місті Хотин на Дністрі, що у Чернівецькій області. «Хотинська фортеця» входить до рейтингу «Сім чудес України». Свій початок фортеця бере від дерев’яного форту, зведеного Володимиром Великим ще у 10 столітті. 

Багато хто впродовж сторіч хотів захопити Хотинську землю - і молдавські князі, і польських королі, і турецькі султани. Тому за наказом короля Данила Галицького було побудовано кам’яну Хотинську фортецю. Протягом століть  Хотинська фортеця знала і часи розквіту, і занепаду, але кожного разу відновлювалась наче міфічний птах Фенікс. Фортеця бачила і несчисленні полчища вояків з Османської імперії, і вояків князя Дмитра Вишневецького (славетного Байди) та Петра Дорошенка. Двічі у Хотин входили війська Богдана Хмельницького під час Визвольної війни  проти польської шляхти. 

Хотинська фортеця прославилася і тим, що під її стінами у вересні – жовтні 1621 р. величезна армія (240–300 тисяч воїнів) султана Османа II зазнала поразки від об’єднаного козацько-польського війська. Ця перемога зупинила експансію яничар у Західну Європу.

Безліч кривавих битв проходили під стінами Хотинського замку. Коли у 1739 році Хотинську фортецю взяли війська Російської імперії, Михайло Ломоносов написав «Оду про взяття Хотина».

У 1826 р. місто Хотину отримав герб, де зображена срібна фортеця з трьома баштами на золотому полі, над ним хрест-навхрест – дві шаблі лезами вниз, а зверху – срібний хрест.

Навіть ті, хто ніколи не бував у Хотині, безумовно бачив Хотинську фортецю, бо саме там знято багато художніх фільмів на історічні теми. Серед них: «Захар Беркут», «Три мушкетери», «Гадюка», «Стріли Робін Гуда», «Балада про доблесного лицаря Айвенго», «Запорозька Січ».

Подробнее - на -