Перепишіть речення, розкриваючи дужки та заповнюючи, де слід, пропуски, розставте, де це потрібно, розділові знаки. Б(е, и)зумовно (не) (в, у)сі (гр(е, и)би) дібрівн(е, и)ки царі. Може лиш один такий (в, у)род(е, и)(т...с, ц, цц)я на (в, у)вес... ліс (не) ( з, с)хо димий (не) кожного року вони являют... свою красу (і, й) вел(е, и)ч людям але (в, у)же коли трапляю(т...с, ц, цц)я на очі то це стає справж н…ою подією. Ні (Н, н)ил (С, с)илов(е, и)ч на такого (гр(е, и)ба) короля (не) накин(е, и)(т...с, ц, цц)я пр(е, и)т...мом (з, із, зі) нож(е, о)м (не) п(е, и) р(е, и)тне йому б(е, и)(з, ж, с)жал...но товст(е, и)лезну ногу на якій ( К, к)оролів с... кий гриб во(з, с)сідає наче на троні (і, й) (не) викорчує його обома руками разом (з, із, зі) гніздов(е, и)щ(е, о)м а як (і, й) належ(е, и) (т...с, цц, ц)я ( з, с)початку (в, у)паде пер(е, и)д ним (на) (в) колішки дов ген...ко повзат(е, и) ме (по) рабс...кому (на) (в) коло його трону розмов ля т(е, и)ме (з, із, зі) ним як (з, із, зі) бож(е, и)ством вислов(е, и)т... йому \ найви(жч, щ)(е, и)ми словами (в, у)дячніс...т... за (в, у)мі(н, нн)я (само) зб(е, и)р(е, и)(г, х)ти(ся, сь) доч(е, и)кати(ся, сь) саме його (Н, н)ил ( С, с)илов(е, и)ч е, и)т... (не) чува(н, нн)им (славо) с...лів...ям а на кінец... зафотографує (і, й) (не) на одну а на кіл...ка скля(н, нн)их пластинок (в, у)решті стара(н, нн)о обміряє його (з, із, зі) (в, у)сіх боків до сант(е, и)метра зан(е, и)се (в, у) (спец) бух місцевіс...т... та опише умови (в, у) яких володарював (цар) гриб (і, й) (в, у)же тіл...ки піс...ля ц...ого об(е, и)режно зітне ро(з, с)кішну ногу покладе царя гр(е, и)бів (в, у) кош(е, и)к на найпочес...ніше місце а сам пр(е, и)стол стара(н, нн)о замаскує може (ж) (бо) на ц...ому міс...ці поселя(т...с, ц, цц)я ще (і, й) ( пр(е, и)столо) наслідувачі в(е, и)ликого (з, із, зі) в(е, и)ликих.

Вирвати кілок із землі мені вдлось з легкістю. Коза спочатку розгубливо зробила декілька кроків у бік і зрозуміла, що її більше нічого не тримає. Вона задоволено похитала головою і швидко попрямувала до невеликого садка. Садок той давно ніким не доглядався і огорожа була майже зруйнована. Манька швидко зникла за розлогими кущами ясенка і калини. Я з великою душевною втіхою попрямував до товаришів і через декілька хвилин мої думки вже були зайняті іншими речами. Але коли я повернувся ввечері додому, мене чекала неприемність. На порозі стояла розлючена мати разом із сусідкою. Вона сварила мене за те що я відв"язав козу. Виявилось, що сусідка знайшла її у своєму городі, коли та зі спокійною совістю їла капусту. Мені стало соромно за свій вчинок. Я ж хотів щоб було краще, а виявилось, як завжди Наступного ранку я знову побачивв прив"язану сумну Маньку.

Одного разу моя однокласниця розповіла нам про історі з життя її прадіда. Звичайно,це було історія героя і,здавалося, вигадана казочка. Але всім сподобалося слухати небелиці однокласниці,а мені захотілося дізнатися історію хоча б бабусі чи дідуся і наступного дня я підійшов і запитав її: "Чи була у тебе цікава історія з життя?" Бабуся заходилася розповідати.

Було це давно,ще коли моя бабуся була юною. Вона розповіла мені свою життєву ситуацію,яка навчила мене шанувати людей. Вчилася вона у славнозвісному місці лева,на медсестру. Одного разу вона поверталася з пар додому, до гуртожитка,коли раптом побачила,як двоє високих розфарбованих білявок чіплялися і лаяли якусь низеньку худеньку дівчинку. Звичайно,бабуся підійшла розібратися,щоб ті двоє відчепишся від бідолашної.

В продовж бабусеної розмови з дівчатами вони не одноразово лаяли її,мовляв іди куди йшла. Моя бабуся не любила несправедливість і, звичайно,вона б не відступила від своєї позиції.

Все, здавалося,ішло до завершення,коли раптом одна з білявок вчепилася до бабусі з криком: "Я не ясно сказала?". Так і почалася бійка. Бабуся схопила бідолашну дівчину за руку і вони побігли куди подалі від злих блондинок. Бабуся запросила дівчину,яку звали Ліля до своєї скромної кімнатчини,напоїла теплим чаєм і Ліля розповіла,що ті дві білявки причепилися до неї через те,що її дід директор університету. Вони погано вчилися,прогулювалися пари і хотіли,щоб вона, Ліля, замовила за них словечко перед дідусем. Ліля цього не хотіла тому і не поступалася своєю позицією. Наступного дня бабуся зустрілася із Лілею в університеті. Як виявилось, тих двох білявок ще вчора відчислили за безкінечні прогули пар. У бабусі і Лілії виявилося багато спільного і вони почали товаришувати,поки їхнє спілкування не переросло у міцну дружбу,що тривала й до сьогодні.

Звичайно, історія моєї бабусі не є героїчною,проте вона вчить людяності і справедливості.