Расставить все знаки препинания(запятая, двоеточие, тире, точка с запятой): що таке натхнення? я коли мене іноді про це запитують далеко обходжу суть справи та відпові так натхнення зовсім не винятковий привілеймитців.є була і буде визначена категорія людей яких навідує натхнення. ці всі ті хто свідомо вибирають собі заняття і працюють з любов*ю і фантазією бувають такими лікарі вчителі садівники можна перерахуватисотню професій. для таких людей робота може стати незмінно захопливою пригодою. незважаючи на труднощі поразки вони йдуть уперед. кожна вирішена проблема тягне за собою ще цілий ряд нових питань які треба іхочеться вирішувати і приходить натхнення що народжується від постійного "не знаю".якби моя співвітчизниця марія склодовська-кюрі не сказала собі "не знаю" вона певно викладала б хімію в пансіоні для благороднихдівчат і в цій гідній роботі пройшло б її життя. але вона сказала "не знаю" і ці слова її до того ж двічі у стокгольм де людям із неспокійною душею що вічно перебувають у пошуку вручають нобелівську премію.

 

я, коли мене іноді про це запитують, далеко обходжу суть справи та відпові так:

натхнення- зовсім не винятковий привілей митців. є, була і буде визначена категорія людей, яких навідує натхнення. ці всі ті, хто свідомо вибирають собі заняття і працюють з любов'ю і фантазією,  бувають такими лікарі, вчителі, садівники- можна перераховувати сотню професій. для таких людей робота може стати незмінно захопливою пригодою. незважаючи на труднощі, поразки, вони йдуть уперед. кожна вирушена проблема тягне за собою ще цілий ряд нових питань, які треба і хочеться вирішувати, і приходить натхнення, що народжується від постійного "не знаю". якби моя співвітчизниця марія склодовська-кюрі не сказала собі "не знаю", вона певно викладала хімію в пансіоні для благородних дівчат, і вцій гідній роботі пройшло б її життя. але вона сказала "не знаю", і ці слова її, до того ж двічі, у стокгольм, де людям із неспокійною душею, що вічно перебувають у пошуку, вручають нобелівську премію.

 

я, коли мене іноді про це запитують, далеко обходжу суть справи та відпові так: натхнення- зовсім не винятковий привілей митців. є, була і буде визначена категорія людей, яких навідує натхнення. ці всі ті, хто свідомо вибирають собі заняття і працюють з любов'ю і фантазією,  бувають такими лікарі, вчителі, садівники- можна перераховувати сотню професій. для таких людей робота може стати незмінно захопливою пригодою. незважаючи на труднощі, поразки, вони йдуть уперед. кожна вирушена проблема тягне за собою ще цілий ряд нових питань, які треба і хочеться вирішувати, і приходить натхнення, що народжується від постійного "не знаю". якби моя співвітчизниця марія склодовська-кюрі не сказала собі "не знаю", вона певно викладала хімію в пансіоні для благородних дівчат, і вцій гідній роботі пройшло б її життя. але вона сказала "не знаю", і ці слова її, до того ж двічі, у стокгольм, де людям із неспокійною душею, що вічно перебувають у пошуку, вручають нобелівську премію.

Одного разу на зупинці автобусу я побачив літню жінку з дівчинкою років шести. мабуть, то були бабуся та онука. ця дівчинка чомусь мою увагу, тож я почав роздивлятися її.дівчинка була струнка й тоненька. вона стояла, схрестивши ніжки, та тримала бабусю під руку. її довге та густе волосся, зав’язане у два «хвостика», спадали нижче пліч. дівчинка роздивлялась навкруги своїми великими  сірими  очима, відкритими та виразними, а в них чомусь проглядалось занепокоєння. мабуть, автобуса вони з бабусею чекали вже довгенько. незважаючи на це, у погляді дівчинки відчувався непідробний інтерес до всього, що коїлося навкруги. дівча повертало свою акуратну голівку в усі боки, роздивляючись людей на зупинці, автомобілі, що проїжджають повз, вивіски магазинів, голубів, що проходжали поважно трохи поодаль. потім вона поверталася до бабусі й обличчя її ставало не по-дитячому серйозним. дівчинка гладила бабусину руку та починала виглядати на дорогу.дівчинці дуже пасувало її просте літнє платтячко світло-жовтого кольору та легкі сандалії, в них вона була схожа на красиву ляльку щойно з магазину. раптом вона радісно гукнула дзвінким голосом: «бабуся, а от і наш автобус! » і з широкою посмішкою на обличчі потягла бабусю за собою.ячомусь посміхнувся, побачивши радісне та спокійне обличчя дівчинки, що  виглядала з вікна автобуса.

вихованість людини – це дуже цінна риса, яку є сенс плекати та розвивати у собі.

що ж таке вихованість? це тактовність – вміння сприймати інших людей позитивно, бути ввічливими з ними. також вихованість стосується вміння поберегти почуття інших у складних ситуаціях – тобто менше критикувати, менше чіпати болючих спогадів інших людей, менше тиснути та повчати.

вихованість — це не тільки ввічливість і привітність. це й людяність. це — бути серед людей людиною. для цього, насамперед, потрібно мати такі внутрішні якості, 3як щирість, доброта. несподіваний життєвий конфлікт вихована людина розв'яже швидше з гумором, ніж з досадою.  насамперед, вихованість – це не тільки ерудиція, правила етикету, бездоганний вигляд, це перш за все, коли ти не можеш, не вмієш поступати по іншому, коли культура у тебе в підсвідомості, у кожній клітині твого тіла. і не важливо один ти, чи серед людей, вихованість завжди повинна бути поряд. починаючи з культури, яку ти виховуєш у своїй родині, ти з часом переносиш і на усе суспільство.